X

— Ну, ти ж розумієш… — Наталя почала крутити в руках серветку, намагаючись підібрати слова, які б не звучали занадто різко. — Там будуть твої партнери по бізнесу, мої друзі з агентства, люди з певним статусом. І твоя мама… вона ж зовсім інша. Я просто боюся, що вона почуватиметься не в своїй тарілці, та й гості почнуть розпитувати. Ти ж знаєш, як вона одягається, про що говорить.

Наталя сиділа перед дзеркалом і повільно розтирала крем по обличчю, вивчаючи кожну дрібну зморшку. Вона звикла все тримати під контролем:…

K Nataliya

— Ой, почалося… — син закотив очі. — Он у мого колеги Віктора батьки так і зробили. З’їхали в однокімнатну, і нічого, не розсипалися. А ти впираєшся. Тобі багато треба? Телевізор і ліжко — от і все твоє дозвілля.

Я саме закінчувала мити вікно на кухні, коли в двері подзвонили. Сонце так яскраво виблискувало на склі, що я мимоволі…

K Nataliya

Я от сиджу на кухні, дивлюся, як Олежик останню копійку їй віддає, і думаю: а що як це все була велика помилка

Ну, що я вам скажу… Дочекалася. Син тепер живе у мене, речі в кутку в передпокої стоять, а він сам…

K Nataliya

— Як… яка дитина!? — я опустилася на стілець. — Чому вона мені не сказала? Чому я дізнаюся про це від тебе, та ще й у такий спосіб?

Я стояла біля вікна й обережно протирала листя своєї улюбленої монстери. Вона в мене красуня, кожен розріз на листі ідеальний,…

K Nataliya

Вікторія почала набирати текст, видаляти його і знову набирати. «Андрію, ти не спиш? Мені якось не по собі. Чекаю зустрічі».

Поїзд розмірено стукав на стиках рейок, і цей звук зазвичай заколисував, але не сьогодні. Вікторія сиділа біля вікна плацкартного вагона,…

K Nataliya

— Діти, ми з батьком довго думали, що ж таке подарувати, аби воно не розійшлося на дрібниці, — почала вона, і в залі запала тиша. — Гроші — то таке, сьогодні є, а завтра немає. Тому ми вирішили подарувати вам власне житло. Ось документи на двокімнатну квартиру, я їх відразу на доньку оформила, щоб надійніше було. Живіть, будуйте свою сім’ю і знайте, що ми завжди поруч.

Весільний стіл угинався від тарілок, а гомін у залі стояв такий, що доводилося кричати сусідові у саме вухо. Віра та…

K Nataliya

Я була так вдячна йому за ці слова. “Наша дитина”. Який же він благородний! Інший би чоловік почав сваритися, казати, що нам і так важко, а він — ні. Він прийняв її як свою.

Телевізор тихо бурмотів щось про вічне кохання, а я відчувала себе найщасливішою жінкою у світі. Віктор сидів поруч, такий теплий,…

K Nataliya

— Бабусю, — Ярина підняла очі від миски, — а та жінка, що біля аптеки стояла… Ти їй ще гроші дала. Навіщо? Тато каже, що зараз стільки обману навколо. Може, вона ті гроші просто забирає собі, а насправді в неї все добре.

Сонце вже не пекло, а лише м’яко гріло вибілені стіни веранди. Мирослава сиділа на низькому ослінчику, тримаючи в руках стару…

K Nataliya

Одного разу я поверталася з роботи раніше — пацієнт не прийшов на прийом. Біля під’їзду я зіткнулася з сусідкою, жінкою років шістдесяти в кумедних рожевих окулярах. — О, нова доглядальниця нашого архітектора! — вигукнула вона

Дзвінок будильника вже давно не був для мене. Я прокидалася за п’ять хвилин до того, як він починав свою монотонну…

K Nataliya

— Три тисячі гривень, Степане. Три тисячі! За що? За оці пластикові кубики, на які я щойно наступила босою ногою і мало богу душу не віддала від болю? Ти взагалі при собі? — я стояла посеред вітальні, тримаючи в руках яскраву коробку, яка валялася під диваном, але цінник світив за кілометр.

— Три тисячі гривень, Степане. Три тисячі! За що? За оці пластикові кубики, на які я щойно наступила босою ногою…

K Nataliya