— Ми нікуди не підемо, поки не домовимося! — вигукнула Христина. — Або виплачуй мені мою частку зараз, або з’їжджайте. Я не збираюся чекати пів року.
Я була певна, що моя донька буде мені вдячна до кінця віку. Так я себе тішила, коли працювала на чужині…