X

— Ми нікуди не підемо, поки не домовимося! — вигукнула Христина. — Або виплачуй мені мою частку зараз, або з’їжджайте. Я не збираюся чекати пів року.

Я була певна, що моя донька буде мені вдячна до кінця віку. Так я себе тішила, коли працювала на чужині…

K Nataliya

Шкода-то шкода, а жити їй ніде, — Людмила Іванівна перейшла на діловий тон. — Квартира залишилася чоловікові, вона туди повернутися не може. Знімати — дорого, та й навіщо, коли у вас трикімнатна. Ви ж в одній спальні спите, дитячої поки немає

Дзвінок пролунав у суботній ранок, коли я стояла на кухні й ліпила сирники. Сергій поралася у ванній, наспівуючи щось під…

K Anna

Господи. скільки ж грошей, – повторила свекруха, ніби пробуючи слова. – На залізяку, яка за п’ять років удвічі дешевшою стане?

– Ось ця, дивись, саме для тебе підходить. Олександр розгорнув ноутбук так, щоб Софії було зручніше бачити. На екрані красувався…

K Anna

— Не лишай його… — повторила Катя чіткіше, хоча голос був слабким. — Воно не має мами.

У квартирі пахло ліками. Катя сиділа на підлозі в кутку кухні й складала один на один пластикові стаканчики з-під йогурту.…

K Nataliya

— Вікторе, ти зараз серйозно? Ти хочеш привести свою колишню дружину жити в наш дім?

Катерина стояла біля кухонного стола, зчищаючи тонку шкірку з картоплі. На душі було неспокійно і вона не розуміла чому –…

K Nataliya

На четвертий день, увечері, Павло зателефонував сам. Наталя взяла слухавку. Я сиділа в сусідній кімнаті й мимоволі прислухалася. Двері були прочинені

Я зайшла на кухню, набрала в чайник води й поставила на вогонь. На столі в кутку все ще лежали залишки…

K Nataliya

У суботу в мене корпоратив, — продовжував Сергій, не помічаючи її мовчання. — Запрошення на двох. Але я, мабуть, піду сам

Ганна завжди вважала, що її життя — це тиха, рівна річка, яка пливе своїм усталеним руслом, не роблячи різких поворотів.…

K Anna

— Юль, треба поговорити. Ти тільки не накручуй себе одразу. Послухай спокійно.

Ми з Андрієм жили разом п’ять років. Орендована квартира, старі меблі, вічне відчуття тимчасовості. Наш син уже пішов до садка,…

K Nataliya

Вона придбала його п’ять років тому, коли ще працювала бухгалтером у місті й по крихтах, місяць за місяцем, відкладала на щось своє, на щось справді справжнє

Будинок Софії стояв на самому краю селища, там, де асфальтована дорога закінчувалася і починалася звичайна ґрунтова стежка. Міцний, добротний, складений…

K Anna

Олено, це ж прекрасно! — вигукнула Марія Іванівна, і її обличчя осяяла така тепла усмішка, якої я ніколи не бачила. — Ось це удача! Я завжди казала, що ти особлива дівчина

Коли я виходила заміж за Богдана, мені здавалося, що я отримую не лише коханого чоловіка, але й велику згуртовану родину.…

K Anna