Наталі знову приснилася мама. Сон був і реальним і водночас дуже яскравим, що говорило про те, що вони зовсім в іншому світі.
– Доню, – сказала мама, – У вас з’явиться хлопчик, Максимко, не прогав його.
Жінка прокинулася зранку і згадала про свій сон, і тільки гірко усміхнулася – ніякого Максимка їй не бачити, бо вона надіється вже вісім років, а Бог так і не посилає їй дитинку.
З чоловіком вирішила не ділитися, щоб вкотре не підіймати цю тему. Він вже давно перестав ходити разом з нею по лікарях.
– Нема – то й нема. Й без дітей проживемо, – сказав минулого року і більше й мови не було про дітей.
А вона вперто ходила до свого лікаря, молилася, вірила, що все не може отак обернутися, тільки не у неї з Олегом.
І ось цей сон… Звичайно, мама не обдурить, адже вони були дуже близькі, але це лише сон. Мами й справді нема кілька років і вона регулярно відвідує її могилку.
Гортаючи в телефоні стрічку новин, вона натрапила на пост про допомогу хлопчику Максимку, батьки просили допомогти хто чим може, щоб порятувати дитину.
Аж стерпла. Звичайно, вона б надіслала сто гривень, але ті материні слова не давали їй спокою. Вона зайшла в свій «Гаманець» та поглянула на залишок на картці. Там не густо, але тисячу виділити може.
Весь день на роботі вона дума про те, що хтось на небі дуже хоче аби Максимко жив.
Вдома так само думка про хлопчика не виходила їй з голови і вона не дуже звертала увагу на те, що чоловік так само думками дуже далеко.
На наступний день чоловік прийшов додому дуже схвильований.
– Наталю, ти будеш сміятися або скажеш, що я геть здурів, але мені наснився сон, – схвильовано почав Олег.
Наталя вся напружилася. Але слухала мовчки.
– Мені приснилася твоя мама. І хоч це не віщувало нічого доброго, – тут він усміхнувся побачивши її реакцію, – Але вона сказала, що я можу врятувати Максимка.
Я геть не звернув на це увагу, але зранку дивлюся – в стрічці новина, що дитині шукають донора. Я геть про це забув, але ця новина мене цілий день переслідує – мені зустрічаються люди з ім’ям Максим, мене збила дитина на велосипеді і мама кликала його Максимом…
Я тричі бачив швидку по дорозі додому, а до цього я такого принаймні не пам’ятаю. Сьогодні я пішов і здав аналізи чи можу я підійти для цієї дитини. Знаєш, ми хоч своїх не маємо. Але ж це чиясь дитина, яку люблять…
Наталя обійняла свого чоловіка і розповіла теж про сон з мамою. Вони й сміялися і плакали.
Через якийсь час Олегові зателефонували і сказали, що він ідеально підходить за всіма показниками. Хоч процедура була дуже складною, але чоловік впевнено сказав, що кісткового мозку у нього вистачить на всіх.
Наталя дуже хвилювалася, але процедура пройшла успішно і скоро вона вже тримала чоловіка за руку.
– Я страшенно тобою пишаюся, – сказала вона.
Батьки Максимка сказали, що як тільки хлопчик одужає, то вони зроблять таїнство хрещення і візьмуть Наталю і Олега за дургих тата й маму.
– Ви справжні його ангели-охоронці. Мені бракує слів аби вирази те як я вам вдячна, – сказала мама Максимка.
– Це не нам треба дякувати, – відповів Олег, – ніколи б не подумав, але моя теща таки мене не любила, раз вона мене відправила на таку процедуру.
Наталя розсміялася і розказала зніяковілим батькам Максимка історію зі сном. Молода жінка раптом заплакала:
– Може, вона зустріла мого тата, який страшенно любив онука, але так і не дочекався його одужання…
Наталя і Олег тепер вірять і в своє чудо, тому Олег далі відвідує лікарів та підтримує дружину, бо варто вірити в чудо, хоч комусь.
Фото Ярослава Романюка.
