У Олени сьогодні справжнє свято – її принц на білому… е-е, на старенькому Mercedes нарешті приїхав під її вікна!
– Алло, уявляєш?! Він вільний! Тепер не треба ховатись і шепотіти по телефону! Ми будемо жити разом, як нормальні люди! – пищить Олена в трубку.
– Круто, круто, – відповідає Алла, вже внутрішньо хихикаючи. – А де ж ви оселитеся? Ти ж казала, що їхня трикімнатна квартира – власність дружини.
– У нього є своя! Однокімнатна, правда, але ми ремонт зробимо, і буде цукерка!
– Ну хоч не з нуля, – зітхає Алла. – Він же вже не пацан, йому ж… скільки? Сорок п’ять?
– Та виглядає на 35 максимум! Підтягнутий, стильний, завжди пахне дорогим одеколоном!
– Олено, різниця 20 років – це не жарти. Зараз тобі 25, йому 45, а коли тобі буде 45, йому – 65. Тут вже на Канари не політаєш.
– Та ти просто заздриш! Ми за два тижні на Канари, а як повернемось – розпишемось!
– Вітаю, подруго, але я тебе попередила.
(Алла кладе слухавку і думає: “Боже, дівчинко, ти ще не знаєш, що таке “ремонт в однокімнатній з чоловіком за 45”. Це коли ти два місяці живеш серед пилу, банок з фарбою і його фірмових “ой, болить спина”.)
А тепер повернемось трохи назад, до справжньої героїні цієї історії – Лариси.
Лариса давно підозрювала, що Віктор “працює понаднормово”. Але він завжди мав залізобетонні відмазки: “засідання”, “зустріч з клієнтом”, “друг попросив підвезти”. Класика жанру.
Але одного прекрасного дня подруга Ірина приносить фотодокази:
– Бачила твого Віктора вчора в ресторані з такою… ну чиста Барбі! Він їй щось дарував у довгій коробочці – чи то браслет, чи кольє. Дівчина світилася, як новорічна ялинка. А ти його премію цього місяця не бачила, кажеш?
Лариса: “Дякую, Іра. Тепер я точно знаю, що робити.”
Вечором, коли Віктор зручно влаштувався в кріслі з пультом:
– Вікторе, давай розлучимося.
– Ооо навіщо? Я тебе люблю!
– Ага, тому й водиш 25-річних по ресторанах і даруєш їм прикраси, які коштують мою місячну зарплату. Я все знаю. Завтра йдемо в РАЦС. Квартира моя, дача моя, машину забирай – мені вона не потрібна. Жити тобі є де. Питань нема?
Віктор спробував пограти в “а якщо я не піду?”:
– Тоді суд. Довше і дорожче, але результат той самий.
Віктор зітхнув: “Добре, згоден. Тільки не плач потім, що я тебе покинув.”
Лариса (про себе): “Покинув? Та я вже святкую!”
З того дня Віктор спав на дивані, а Лариса – в величезному ліжку, думаючи: “Чому я не зробила це раніше?!”
Місяць по тому – офіційно розлучені. Віктор зібрав манатки і поїхав у свою відремонтовану однокімнатну квартиру до молодої коханої.
Лариса викликала клінінг – і за 4 години від Віктора не лишилося навіть запаху його одеколону. Повна детоксикація.
А потім – вишенька на торті.
Дзвонить невідомий номер:
– Алло, це Олена! Ваш чоловік пішов до мене! Ми кохаємо один одного, скоро одружимося! Не намагайтеся його повернути!
Лариса (з наймилішою посмішкою в голосі):
– Олено, люба, я дуже рада за вас! Тільки от кілька порад від жінки, яка прожила з ним 25 років:
– Щодня протирайте пил – він його терпіти не може.
– Гороховий суп не варіть – у нього від нього “важкість”.
– Нічого смаженого, гострого, жирного, копченого – здоров’я, знаєте…
– Сорочки тільки руками періть.
– Прасувати штани спочатку з вивороту, а рукави – щоб жодної стрілочки зайвої!
Олена: … (туть-тут-тут – кинула слухавку)
Лариса кладе телефон і каже подрузі:
– Бідолаха думає, що потрапляє в казку. А насправді – на 30 квадратів з повним пакетом «кухарка, прачка, прибиральниця». І все це за його зарплату, з якої раніше ресторани й поїздки на Канари фінансувалися.
– А може він найме прибиральницю? – питає Ірина.
– З його зарплатою? Тоді доведеться відмовитися від відпочинку тричі на рік і ресторанів. Питання: чи залишиться при ньому “велике кохання”, коли бюджет уріжеться вдвічі?
Подруга: “Сумніваюся.”
Лариса ж тим часом пакує валізи: спочатку до дочки на онучку подивитися, потім до сестри у Вінницю. Купила собі електропіаніно – відновлювати музичну школу.
– Мені ж усього 44! – каже вона. – В мене ще все попереду!
Дорогі дівчата, якщо чоловік розлучається “задля вас” – перевірте спочатку, хто саме кого покинув.
А дорогі пані за 40 – ви не “колишні”, ви просто оновили прошивку і скинули зайвий баланс у вигляді 45-річного “чулувіка з однокімнатною квартирою і непомірними запитами”.
Життя тільки починається. І без прання сорочок вручну.
