Батьки чоловіка уже багато років на заробітках за кордоном. Хоч вони уже не молоді, проте працюють обоє і непогано заробляють. Ми від них завжди були фінансово незалежними, та й вони ніколи, навіть не пропонували допомоги, адже все зароблене ішло на сестру чоловіка. А тут я дізналась, що при надії і почалось геть несподіване.

Зіна, сестра чоловіка, завжди була улюбленицею батьків. Чоловік мені розповідав, що мама з татом усю любов і увагу віддавали їй з дня появи сестри на світ. Коли вона ж Зіна стала матір’ю і подарувала діду із бабусею онучку, то свекри останнє були готові віддати єдиній онучці. Все для неї робили!

Ні, зовиця — не мама одиначка. Вона має чоловіка, але той працює водієм і отримує копійки. Та й йому немає сенсу напружуватися, адже він знає, що тесть із тещею все на блюдечку піднесуть. Навіть квартиру їм придбали і дачу під столицею побудували, аби онука мала де бавитись.

Свекруха ж мені постійно розповідає, як же її дочці у житті не пощастило. Я ледве втримувала язик за зубами, аби не сказати щось. Справа не в тому, що Зіна обрала собі не того чоловіка, а в тому, що і сама вона нічого робити не хоче. Але батьки косяків за своєю донькою не помічали і всіляко її виправдовували.

Коли Зіна стара мамою, вони з чоловіком обоє були без роботи. Але хіба їх це турбувало? Вони були впевнені, що батьки всі витрати візьмуть на тебе, адже ті були окрилені новиною про швидке поповнення. Свекри на радощах навіть ремонт зробили для довгоочікуваної внучки і купили все придане дитині власним коштом.

Ми з чоловіком у цей момент просто спостерігали за всім цим і тихо по стіні сповзали. Ми метались із однієї країни в іншу у пошуку кращого заробітку для того, аби придбати власне житло, нам ніхто не допомагав. Свекри взагалі не згадували про наше існування, і це дуже виводило із себе мого чоловіка. Він хоч і звик до такого поділу, але цього разу зневага батьків була надто явною.

Нас просто врятували мої батьки. Вони продали кілька гектарів землі і віддали нам усі свої накопичення, щоб ми змогли таки придбати омріяну квартиру у столиці. Чоловік про це своїй матері не розповідав.

А потім я й сама відчула, що при надії і тут, несподівано свекруха почала мені дзвонити, приїхали навіть на гостину до нас у нову квартиру та цікавитися моїм самопочуттям. Під час того свого візиту, вони дуже перед нами вибачались і залишили нам досить велику суму, аби ми змогли доробити ремонт та купити техніку.

Також вони за свої гроші купили коляску та ліжечко для онука. І тут, про це все дізналась сестра чоловіка Зіна. Вона просто блискавиці метати почала. Була щиро обурена тим, що батьки допомагала сім’ї брата. Тим більше, що сама вона із чоловіком уже мали плани і досить вартісні витрати на найближчий час, а тут ми “влізли”.

Зовиця поговорила з мамою, але це не дало жодного результату. Тоді вона прийшла “напоумити” нас і звернулась до мого чоловіка:

— Ти ж чоловік! Не соромно у батьків гроші брати? нам так складно нині фінансово, дитина у мене маленька, а ви у неї останнє забираєте!

Ми з чоловіком просто розсміялися від таких слів. Виходить, що батьки мають допомагати тільки їй, бо вона мама і в неї є дитина? Але в неї теж є свій “чоловік”. Чому він її не забезпечує?

Не знаю, що там та Зіна мамі своїй такого сказала. але свекри заявили, що тепер нікому із нас, ні копійки не дадуть. Нам то нічого, ми й до того жили на своє, а для Зіни то просто кінець світу.

Вона до знову прибігла і волала, що все через нас. на останок вона заявила що зробить усе аби ми не мали толку від свого добра.

Я вже тричі на порозі знаходила якесь волосся і змотану траву зі свічками. Я при надії і таке мені геть не до вподоби.

Як нам заспокоїти сестру чоловіка? Як мені родину і дім свій захистити? Може віддати їй ті гроші, що свати нам залишили, хай лишить нас у спокої?

Як би ви вчинили?