Батьки Іванки дуже товаришували з батьками Володимира, жартуючи, мовляв, скоро діти підростуть, то й породичаємося.
Хоч обидві родини не мали за плечима статків чи маєтків, були собі звичайними середнячками, але така ідея про родичання чомусь з обох боків запала в їхні голови.
Бувало, що батьки залишали Володю в Іванки, а самі кудись їхали по справах і навпаки.
Іванка так утвердилася в думці, що Володя завжди поруч, що просто не уявляла, що може бути по-іншому. Вона справді думала, що всі навколо або такі як тато, або такі як Володя.
Чесно, то їй було з ним нудно, як і з будь-яким хлопчиком, але мама пояснила дитині, що для душевних розмов є подруги, а чоловік для того аби забезпечував родину.
– З хлопчиком і має бути нудно, доню, вони ж зовсім інші, ніж ми. Якщо ти хочеш, щоб тобі було з кимось про щось поговорити, то на те є подруги.
Проте, коли дівчина поступила в університет, то навколо стало дуже багато хлопців з якими, як виявилося, було зовсім не нудно, їй було цікаво слухати що вони читають чи на який фільм ідуть.
Це дівчину ошелешило, але вона не переставала вважати Володю своїм хлопцем, проте радості від такого вибору було все менше і менше.
Будьмо правдиві, що й Володя відкрив те, що інші дівчата можуть бути не такими нудними, як Іванка, а набагато веселішими і за них не треба відповідати перед батьками.
Тому хлопець користувався тим, як міг.
Обоє молодих людей чітко знали, що вони не пара, але батькам на це було якось байдуже, бо вже таємно почали обидві подруги приглядати собі плаття на весілля і сідати на дієту, бо ж люди будуть оцінювати свах і треба бути на висоті.
Здавалося б, можна просто поговорити між собою і все вияснити, але обоє прослухали приблизно таку оповідь:
– Навіть не думай мені комизитися! То й що, що навколо багато інших цікавих людей? Повір, ми живемо життя і знаємо, що ті всі спільні інтереси вони ні до чого доброго не приведуть, а через кілька років так само буде нудно, як тобі зараз з ним/нею. Головне, що ми знаємо його/її з пелюшок і знаємо, що він/вона ніякого коника не викине! Взаєморозуміння між людьми важливі, а не всі ці дурниці!
Далі батьки говорили, що не будуть нічим допомагати, якщо діти їх не послухають.
І діти послухали, вони настільки звикли до того, що по-іншому просто не може бути, що не дуже й противилися такому ходу речей.
Звичайно, що найщасливішими в цьому плані стали свати, вони просто не могли натішитися, що тепер будуть не лише друзями, але й родичами.
А своїх онуків вони просто обожнювали і вимагали від подружжя якнайшвидше привести на світ ще одне маля, аби й інші дідусь і бабуся мали кого забирати до себе на вихідні.
Що Володимир, що Іванка живуть без скандалів, кожен має свої інтереси і вони навіть можуть сказати, що люблять один одного. Може, не так, як прийнято чи показано в кіно, але їхні діти не чують ні сварок, ні лементу.
Вони спільні в одному – вони люблять своїх дітей і свою родину.
Фото Ярослава Романюка