Він: мало ім!
Вона: Хатят нам іспаганіть і дєвятоє мая!
Він: і не гаварі! Бандеравци! Нічево, Маша, скоро всьо кончіца нашей пабедой!
Вона: я нє сомневаюсь!
Десь на другому реченні я починаю наспівувати мелодію. Тихенько так бубоню. Як буває з меломанами. Вже за пару секунд вони починають нервово озиратися. А я що, я стою собі, посміхаюся.
І на пасажі про «всьо кончіца нашей пабедой» я співаю останній рядок вголос так, що чує вся черга:
…А ми нашу славну Україну, гей, гей, розвеселимо!
І тут Маша як схопить свого діда і як рване до дверей. Навіть хліба не купили.
Бояться.. Нас бояться. Прапорів наших бояться. Пісень бояться.
А ми що, ми люди скромні, чужого не беремо, а своє не віддамо. Ні сантиметра.
Люблю вас, дорогі українці.
Автор: Yaroslava Gres.
Фото ілюстративне.
05/09/2022
