fbpx
Авто
Безглуздо не вчитися! 5 явних ознак, що їхати далі небезпечно

П’ять ознак того, що їхати далі небезпечно!

Досвідчений мандрівник, Олег Радуг, нещодавно в автомобільній aвaрії він втратив своїх друзів. І написав дуже хороший текст-попередження для всіх нас. Збережіть його собі. І поділіться з друзями, це дійсно важливо.

40 днів тому мої друзі розбuлuся на cмepть по дорозі в гори через те, що все в машині заcнули, включаючи водія. Коли poзбuвaється хтось незнайомий, то часто думаєш: “Напевно, хлопець був лихач/недосвідчений/ надто самовпевнений і т.п. З нами такого не станеться”.

Але цього разу був зовсім протилежний випадок. Тут зaгuнyли хлопці, які постійно, протягом останніх десяти-п’ятнадцяти років, мало не кожен місяць, ганяли то в гори, то на море, намотуючи тисячі кілометрів без зупинок.

Досвіду дальнобоя у них – хоч відбавляй! Що Вадим, який сам себе називав “професійним балаболом”: міг цілодобово безперервно базікати з будь-яким водієм, навіть незнайомим. Що Смолін, який їздив акуратніше від мене, завжди уважно стежив за своїм станом. Всі вони прекрасно вміли боротися зі сном, відчувати настання втоми, і розуміти той момент коли вже пора водієві мінятися …

Дізнавшись про авapiю, багато хто навіть повірити не міг, що хтось із них міг банально заснути за кермом. І тим не менше, це сталося. Всього один раз, але так, що вистачило всім трьом.

Дивлячись на їх знiвeчeну машину, побувавши на місці aвapiї, переглядаючи записи з реєстратора, я абсолютно чітко усвідомив для себе таку просту, логічну річ: “Я не можу сказати, що я розумніший або досвідченіший когось із них. Що вік, що досвід, що манера водіння у нас у всіх плюс-мінус однакова. А значить і я, точно так само як вони, можу легко пoмepти на тpасі подібним чином “.

І тут я знову повертаюся до свого давнього питання: як же цього уникнути. Почавши кататися на далекі відстані, років ще десять тому, я насамперед став шукати для себе найдієвіші методи боротьби зі сном.

Пам’ятається, у мене був цілий арсенал різних способів збадьоритися: кава, насіннячко, енергетики, прогулянки, зарядки і т.п. А потім я здогадався, що шукаю щось зовсім не те! Жоден з них не може мені гарантувати безпеку. Адже ось у чому парадокс: все це ні що інше, як способи продовжити рух, а головне – вміти вчасно зупинитися! І тут не канає народна мудрість “Втомився – відпочинь”, яку я чув мільйон разів.

Що значить втомився? Он все місто додому після роботи втомлене їде, і що? Де об’єктивні критерії, коли втому ще можна спокійно потерпіти, а коли вже точно пора на узбіччя? І ці критерії повинні бути явними і однозначними.

Загалом, у мене таких критеріїв п’ять. Вони перевірені сотнями безсонних ночей що на машині, що на яхті. І правило дуже просте: краще до такого стану взагалі себе не доводити. Але якщо раптом настає хоч одна з цих ознак, я тут же міняюся без роздумів. Або, якщо мінятися ні з ким, стаю на узбіччя спати. Тому що далі їхати не можна. Отже, п’ять об’єктивних ознак того, що ось-ось заснеш:

1. Помічаєш момент моргання

Це – дуже явний і однозначний критерій. Спробуйте згадати момент, коли ви останній раз моргнули? Отож! Справа в тому, що в звичайному стані людина зовсім не помічає момент, коли моргає. Це відбувається наскільки швидко, що просто не звертаєш уваги. Зате коли це стає явним, то мова вже йде не про звичайне моргання, а про початок відключення – негайно на узбіччя!

2. Обман зору

Фігури на узбіччі здаються здалеку чимось одним, а при наближенні або виявляються чимось зовсім іншим, або зникають взагалі. Це прикордонна стадія: очі ще відкриті, але мозок вже не встигає обробити всю інформацію, що надходить – він вже спить! Ще пара хвилин, і свідомість зовсім відключиться.

3. Зір не встигає фокусуватися

Я пробую перевести погляд з дороги на прилади, і тут же повернути його назад на дорогу. Який там був кілометраж? Ще раз: мить на прилади, і знову на дорогу. У нормальному стані, зір встигає перебудуватися, і все прекрасно видно. Але якщо засинаєш, то погляд стає скляним, очі не встигають адаптуватися до умов, стає неможливим окинути прилади одним швидким поглядом, і тут же зчитати потрібні значення.

4. Лінь напружувати мозок

Спробуйте помножити 18 на 3. У нормальному стані це не проблема. А ось засинаючій людині це не те що б складно … йому це нафіг не потрібно. Впадло навіть починати. З тієї ж причини лінь розмовляти. Тому що для цього треба напружуватися, тримати в голові нитку розмови, підбирати слова.

До речі, будь-яке словесне спілкування, непогано навантажує мозок, тому по-перше: хто базікає – той не засне; а по-друге: якщо в салоні повисла тиша, значить скоро всіх зрубає. У цей момент теж пора зупинятися, хоча здається, що можна ще їхати.

Ось у хлопців саме так і сталося (по реєстратору): спершу повисла тиша в салоні, а через деякий час – aвapiя. До речі, найсильніше бадьорить не просто порожня балаканина, а бесіди на якісь хвилюючі теми, будь то політика чи який-небудь холівар. Так що запасаємося на доріжку хвоpими темами.

5. Дрібні порушення

Два-три рази поспіль забув перемкнутися на ближнє? Пора спати. Не можеш згадати останній дорожній знак? А передостанній? Ніяк? Спати! Зупинився на миготливий жовтий? На зелений? Ну, ви зрозуміли …

І бонусом експрес-тест для пасажира, як ненав’язливо перевірити водія на предмет сонливості. Фішка в тому, що марно його питати: “Чуєш, ти в порядку?”. Відповідь завжди буде одна і та ж: “У порядку.”.

Замість цього, треба задати йому якісь питання, які вимагають обмірковування, або уважності. Наприклад: “А де ми зараз? Що за населений пункт проїхали? “, Або “Скільки нам ще залишилося до … “, а краще навіть щось більш складне, на кшталт:” Як ти думаєш, що краще подарувати <ім’я спільного друга> на день народження? “. І якщо відповіді здадуться занадто простими, або неадекватними – пора мінятися.

А якщо пацієнт швидше живий, то щоб стало краще, бажано почати з ним про щось сперечатися. Хоч про високі матерії, хоч тупо тролити його – пофіг. Головне, що під час палких дебатів, заснути неможливо чисто фізично, перевірено.

Загалом, головне правило: мoзок не вимикається відразу, він вимикається поступово. Як зависає комп’ютер, спершу працює на 100%, потім на 50%, потім на 25% а потім бац – вже висить. Цілком реально відловити цей перехід зі 100% на 50%, якщо знати що шукати, і як перевіряти. А шукати треба будь-яку лінь і перевіряти себе на загальмованість свідомості.

І все ж залишається питання: якщо я можу контролювати себе сам, чи достатньо цього для безпечної їзди на далекі відстані поодинці? Чесно кажучи, не впевнений.

Підступ ще в тому, що разом з притуплюванням свідомості, притупляється і почуття страху. Тобто, ти розумієш що засинаєш, за всіма критеріями здорової людини, ти вже, фактично, на волосок від cмepті, причому усвідомлюєш це, але тобі в цей момент взагалі не страшно! Тому що мoзок-то вже майже спить. І здається: “Подумаєш, проїду ще XX км до найближчої XXX, а там і посплю / поміняюся”.

Читайте також: Навіщо американські копи торкаються до машини поpушника рукою відразу після зупинки

Так що всі ці ознаки, звичайно, гарні, особливо коли їдеш один. І треба намагатися до них не доводити, а якщо хоч одна з них настане – відразу ж зупинятися. Але це швидше необхідність, ніж достатня умова безпеки. Єдиним варіантом, в якому я впевнений на всі 100%, я бачу плюс до всього цього, їзду з напарником і постійними бесідами. Не стільки для того, щоб залишатися бадьорими, скільки для того, щоб постійно контролювати один одного (див. пункт 4): розмова затихла – обидва спати. Так, це дуже жорстке правило. Але, наприклад, коли ми їхали в кругосвітку, нас було четверо, і ми його легко дотримувалися.

Останнім часом я став все частіше і частіше забивати на нього, часом через відсутність співрозмовників, а іноді вже просто так. Але, мабуть, даремно. Життя, блін, вміє показати як робити не треба. Безглуздо не вчитися.

Бережіть себе!

За матеріалами.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

facebook