Нещодавно стало відомо, що на аеродромі «Зябровка», який наразі контролюють військові рф, почалась концентрація значних сил для завдання ракетних удaрів найближчими тижнями.
Про це пише РадіоТрек з посиланням на дані «Беларускі Гаюн».
Так моніторингова група «Беларускі Гаюн» оприлюднила дані про те, що на території аеродрому «Зябрівка» у Гомельскій області Білорусі наразі накопичилася значна кількість зенітно-ракетних комплексів із близько 15-60 ракетами. Як вважають у моніторинговій групі, це може свідчити про підготовку до масованого удaру.
Цитуємо повідомлення групи:
“Завдяки знімкам із космосу наша команда змогла… скласти актуальний та повний огляд усієї техніки та об’єктів, що знаходяться у Зябрівці на даний момент.
На аеродромі перебувають від 10 до 14 одиниць ЗРК С-400 «Тріумф», 3 РЛС «КАСТА-2Е2» та «48Я6 Підліт», 2 ЗРПК «Панцир».
Також там розташовано склад боєприпасів з мінімумом 15-60 ракетами для ЗРК С-300/400
Група вказує, що літаки Іл-76 ВКС РФ підвозять ракети для С-400 до аеропорту «Гомель», звідки їх везуть до Зябрівки”.
На думку аналітиків, цілком можливо, що в цьому районі «йде підготовка до масованого рaкeтного удaру по території України найближчими тижнями».
“Про це говорить і те, що з моменту останнього масованого обстрілу – 28 липня – з території Білорусі по Україні не випустили жодної ракeти”.
16.08.2022
Головне фотоілюстративне з вільних джерел.
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся