fbpx

Біля будинку коханої побачив, що його дівчина сідає в “круту” іномарку. Знову Петра спіткала невдача. Здавалося, що вмить втратив і кохання, і мрію стати багатим. Він повернувся у майстерню, намагався зрозуміти, чому так сталося… Розклав ескізи карт і жаxнувся. Зрозумів, що на картах він зобразив обличчя знайомих і рідних йому людей. І саме з ними почало коїтися щось недобре

Петро вже давно зустрічався з Лілею. Ось і сьогодні вони сповна насолоджувались одне одним – наодинці в його майстерні пили каву, розмовляли.

Петро був бідним художником, без постійної роботи. Час від часу малював дешеві плакати для фільмів. Проте Ліля захоплювалася його полотнами і часто прихвалювала коханого. Через мізерні доходи хлопець не наважувався зробити Лілі пропозицію руки й серця, адже вона була з досить заможної родини. А тут ще її батько-податківець, коли одного разу зустрів молодят, зневажливо почав кричати до Петра: – Ще раз побачу тебе, злидня, біля своєї дочки, начувайся. Запам’ятай, Ліля – голoдранцеві не пара.

Тому хлопця останнім часом вже мало що тішило. Дівчині він справді нічого не міг запропонувати, окрім палкого кохання. Ходив постійно засмучений з однією нав’язливою думкою: як розбагатіти? Та жодного способу не знаходив. Невже це кінець його щастю? Наступної принизливої зустрічі з батьком коханої він не переживе.

Одного дня, прибираючи в майстерні, Петро знайшов старовинну скриньку. Відкривши її, почав розглядати незвичайні карти. Ліля розповіла йому, що це карти Таро – могутні магічні знаки, які відкривають таємниці Всесвіту.

– У моєї старої тітки такі були. Пам’ятаю, довго вона їх шукала, бо придбати карти Таро майже нереально.

Для Петра це був шанс. До нього прийшла геніальна ідея, як стати багатим. Вранці наступного дня відразу пішов до знайомого видавця:

– Пане Михайле, – переконував хлопець, – якщо я намалюю карти Таро, а ви запустите їх у масове друкування, це буде вигідно нам обом.

Подумавши, практичний видавець підрахував прибутки й погодився з умовою, що вже завтра він побачить готові ескізи.

Часу було обмаль. Тому Петро, повернувшись у майстерню, терміново взявся до роботи й занурився у справу з головою. Цілісіньку ніч працював, зовсім не відчуваючи втоми. Роздивлявся результати нічної роботи і був собою дуже задоволений. Та все ж хвилювався, чи сподобаються ескізи видавцеві.

Довго стояв під кабінетом. А коли взявся за ручку й увійшов, побачив жаxливу картину – пан Михайло лежав на підлозі і майже не диxав. «Швидка допомога» констатувала iнфаpкт. Райдужні плани були вмить зруйновані.

Ледве отямившись, вирішив піти до Лілі, щоб та його розрадила. Біля будинку коханої побачив, що його дівчина сідає в “круту” іномарку. Знову Петра спіткала невдача. Здавалося, що вмить втратив і кохання, і мрію стати багатим. Він повернувся у майстерню, намагався зрозуміти, чому так сталося… Розклав ескізи карт і жаxнувся. Зрозумів, що на картах він зобразив обличчя знайомих і рідних йому людей. І саме з ними почало коїтися щось недобре.

Розумів, потрібно негайно щось робити, інакше може статися непоправне. Вирішив піти до знахарки, раптом задзвонив телефон. Голос стривоженої сусідки повідомив, що його мати у вaжкому стaні потрапила до лiкарні. Він ледве вмовив жінку побути ще трохи біля неньки до його повернення.

Стара знахарка Чеслава, вислухавши хлопця й оглянувши карти, насварила Петра:

– Ти, парубче, не розумієш, що накоїв. Власними руками зробив нeщасними себе й інших людей. Себе зобразив, як кажеш, дурнем. Ось тебе й пошито в дурні. Запам’ятай, що карти Таро – старовинна магія, і жарти з нею недоречні. Не слід було малювати на них обличчя родичів і знайомих.

Потім баба Чеслава щось довго шепотіла, а згодом покропила карти освяченою водою та швидко підпалила їх…

Петро почувався кепсько, в голові усе змішалося, був виснажений та знесилений. Наступного дня матері полегшало. Ще за кілька днів прибігла стривожена Ліля. Просила вибачення. Пояснювала, що батько змусив її зустрічатися з багатим нелюбом, з яким порвала відносини ще вчора. Не могла зректися коханого й проміняти його на багатство…

Читайте також: Ніхто нічого не сказав наступного ранку, коли побачили, як Наталя та Тетяна Іванівна з невеликими чемоданами виходять за ворота. Мовчала і колишня подруга-свекруха, і ще не так давно люблячий чоловік. Про свекра навіть згадувати не довелося. Він хряпнув дверима і поїхав у справах, навіть не запропонував підвезти родичок

Видавець, виписавшись із лiкарні, намагався знайти Петра, повернутися до співпраці, однак художник категорично відмовив. А уже через рік влаштувався на добре оплачувану роботу й побрався з Лілею. Життя налагодилося, неприємності відступили. Щастя й достаток прийшли і без магії, з якою тепер Петро ніколи не жартує…

Автор – Оксана ВОЛОШИНА.

За матеріалами – Українське слово.

Фото ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page