Близько шостої вечора зателефонував мій брат. Думала, що якісь організаційні питання хоче обговорити, чи щось забув, або хто з родичів хоче приїхати з мамою нашою попрощатись, але ні. В такий день він мав геть іншу до мене розмову. Слухала його і вухам своїм не вірила. Чи ж то я з братом говорю?
Мій брат був найближчою мені у світі людиною а вже після нього наша мама. Якщо в дитинстві ми не спілкувались так тісно, адже різниця в десять років давалась взнаки, то після ото з ним випадку, ми ніби як познайомились заново.
Мій брат був успішним керівником в одній із усіх відомих фірм. До нас з мамою він мало родичався, якщо чесно, все часу не було, то в інших країнах перебував. більше ми про нього через інтернет дізнавались. Але раділи дуже і пишались ним, адже зміг таки своїм розумом прокласти собі дорогу в житті.
А п’ять років тому усе змінила слизька дорога. Про те, що він вилетів із траси ми з маою дізнались чи не першими. Прибігли у стаціонар де він перебував. Перши час ще якісь люди його відвідували, часто нам телефонували, але за пів року всі кудись зникли, навіть дівчина його врапт розчинилась.
Спеціалісти не давали ніяких гарантій брату. Казали що рухомість повернеться навряд і швидше треба на чудо надіятись. А ми й надіялись з мамо. День при дні за брата молились, знаходили найкращих спеціалістів, підтримували його як могли.
І знаєте – чудеса бувають. Спочатку мова повернулась, потім, з важкою працею, рухомість і заново навчилась ходити. Саме в той період ми із братом почали ближче спілкуватись, здружились, зріднились. Я дізналась про нього багато нового, він став хресним моєму синочку і фактично, коли мі чоловік служити пішов, замінив йому татка.
Саме тому отой дзвінок у день коли мама наша в засвіти пішла став для мене такою гіркою несподіванкою.
— Олю, – чую його голос в трубці, – Ми з тобою рідні люди, але я зараз попереджаю – все робитимемо по закону.
Я не одразу второпала про що то є мова, аж доки не дійшло. Ще й дванадцяти годин не минуло після того, як мами не стало, а братець мій уже попередив, що не відмовиться від спадку.
І все б нічого, але ж у нього ще тільки літака власного не має. Квартира в столиці, заміський будинок, машини три, здається. Але він заявив:
— Я нову справу започатковую, власну. Мені кожна копійка потрібна. Розумію, що ти там жевеш, тому ось як – ти вже зараз думай, чи продамо, чи ти викупиш мою частку.
Ніяк не можу його зрозуміти. Я ж його буквально, нещодавно з ложечки годувала. Ми з мамою єдині люди, що від нього не відвернулись у найважчу хвилину. Та ж він ку мене на плечі хлипав, що зрозумів, хто є справжнім другом і справді підтримає у важку хвилину.
Як так? Поясніть мені люди. Як так можна?
Чи то я нічого не розумію і в цій ситуації він правий. Але ж зноє, що я точно не маю таких грошей.
То в мене такий брат, чи в усіх так?
07,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
