Сестра мого чоловіка зазвичай віддає перевагу вкрай розпливчастим формулюванням. Коли вона каже «Треба сходити з дітьми на той мультик новий», це означає, що мій чоловік тут же має повести племінників у кінотеатр. А якщо звучить «Така прекрасна погода на вулиці, а ви вдома сидите», то вона так просить, щоб ми з її дітьми сходили в парк, покататися на атракціонах. Звичайно, за наш рахунок.
Я ж ніколи не розумію жодних натяків. Коли ж натяки стають дуже виразними, то просто вдаю, що нічого не зрозуміла. Якщо хочеш про щось попросити — проси прямо. І не роби так, ніби ти ні про що не просила. Зате мій чоловік завжди швиденько реагує на те, що хоче його сестра.
Він любить своїх племінників. І балує надмірно, як на мене. Почуття Марини зрозумілі, її бажання, щоб діти проводили час більш різноманітно – також. Але, як я вважаю, це обов’язок батьків займатися дозвіллям своїх дітей. Будь-які там бабусі та дідусі чи дядьки та тітки не повинні цього робити. Звичайно, іноді можна порадувати чужих дітей. Рідні все ж. Але це не обов’язок!
Нещодавно був день Ангела у нашого племінника, Діми. Його день народження на той момент уже минув, і ми подарували непоганий подарунок. Але Марина все одно прийшла натякати, як завжди. Мабуть, вона вирішила, що якісний велосипед це так собі подарунок. Хоча він обійшовся нам дорого. Марина подумала, що непогано було б хлопцеві побувати в горах. А оскільки дитині одній їхати не можна, то вона з чоловіком і донькою так і бути складуть компанію за рахунок дядечка, звісно.
Але не вдалось. Ми подарували торт і все, адже раніше цього свята ніхто не відзначав, а тут прямо прийдіть і викладіть подарунок нашому сину.
Але очі відкрились моєму чоловіку тільки тоді, як я при надії була. Його сестра місця собі не знаходила. Навіть натякала на те, що він не може бути батьком нашого сина.
Але апогеєм стало минуле літо. Племінник попросив, аби ми подарували йому путівку на море. Але не десь у нас, а туди “де пальми і синє синє море”. Ніколи не забуду, як змінилось обличчя чоловіка. Здається саме тієї миті він і прозрів. Зателефонував сестрі і попросив припинити так робити, адже ми очікуємо на появу власної дитини і більше не можемо собі дозволити балувати племінників.
— Не знаю, братику, – мовила вона, – Як тобі ще натякати, тому прошу задуматись. У тебе це другий шлюб, до цього дітей не було. З Оленою ви десять років прожили і навіть натяку не було. Так чию ти там дитину чекаєш?
Чоловік з сестрою більше не спілкується. Але що найнеприємніше: вся родина переконана що тому виною саме я. Мовляв мені ніколи не подобались прекрасні відносини між братом і сестрою, от я й зробила все, аби їх зіпсувати.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
