Коли в тебе дорослий син зовсім невідомо, що можна від нього очікувати. Ми сподівалися, що наш Діма виросте, здобуде хорошу освіту та знайде гідну роботу. А вже потім і про сім’ю можна подумати. Але вийшло зовсім інакше.
Життя взагалі любить влаштовувати різні квести.
Був вихідний день, мені зателефонували, я підняла слухавку. Жіночий голос запитав: «Ви мама Діми?». Було чути, що дівчина дуже схвильована. Я відповіла, що так. «Нехай Діма довідку принесе, бо мене народжувати не пускають», — ось таке, що я почула від незнайомки. Я не відразу змогла прийти до тями. Як народжувати? Від Діми? Діма стане батьком? Чому ми з чоловіком нічого про це не знаємо? Прийшов син, я пристала до нього з питаннями.
З’ясувалося, що дівчина каже правду. Діма знає про ситуацію. Він почав виправдовуватися: «Ми з Діаною зустрічалися зовсім недовго, вона мені не подобається, а потім Діана сказала, що чекає дитину». Я згадала, що, справді, півроку тому Діма мав таку дівчину Діану. Але я не думала, що так серйозно. Син говорив про те, що він її не любить, що одразу сказав, що одружуватись не планує.
А якщо Діана хоче, то нехай народжує собі. Розмова із сином змусила мене ще більше замислитись. Звичайно, ми з батьком могли на нього натиснути, поставити ультиматум, щоб він одружився. Але який у цьому сенс? Одружиться – ще більше ненавидітиме і її, і нас. Виходило так, що витрачати гроші на весілля було безглуздо. Але, що ж тоді робити?
Чоловік прибіг з кухні і кричав, що якщо зумів зробити дитину, значить нехай і одружується, треба вміти чинити по чоловічому. Я поцікавилася, чи є у Діани батьки і як вони поставилися до того, що вона при надії. Виявилося, що дівчина має тільки матір яка має великі проблеми з оковитою. Вона часто входить у запій, а в проміжках між шукає собі кавалера. Їй узагалі не до дочки. Діна живе у квартирі, яку їй залишила бабуся. Я вирішила, що дівчина захотіла за допомогою мого сина владнати свої фінансові проблеми.
Вона побачила, що Діма із пристойної сім’ї, що його батьки обов’язково й весілля організують і взагалі життя влаштують, і про майбутнє можна не турбуватися. Ми чекали, коли ж Діана знову зателефонує. Але вона не дзвонила. А через кілька місяців син запитав, чи нам потрібен старий телевізор, то хоче відвезти його Діані. Ми з батьком переглянулися: «Вона народила?». Діма відповів, що так, тепер у нього є син Максимко, що він товстенький і кумедний. Ми з чоловіком захотіли побачити онука. Я подзвонила Діані. Вона дуже зраділа, ми домовилися зустрітись у неї. Наступного дня купили памперси, повзунки, дитяче харчування та вирушили знайомитись із онуком.
Квартира виявилася бідненькою, зі старим ремонтом, але всередині було чисто та прибрано. Діана навіть встигла приготувати млинці. Вона розповіла, що справляється з дитиною, що на Діму не ображається і хоче скоро виходити на роботу.\
«Я попросила двоюрідну сестру приїхати няньчити дитину, з зарплатні обіцяла їй платити за догляд малюка. Я маю перукарську освіту і навіть встигла попрацювати. Повернуся на старе місце». Ще ми дізналися, що Діана якимось чином заощадила 10 тисяч і на ці гроші купила ліжечко та коляску для дитини. Вона взагалі не скаржилася, а була сповнена бажанням жити для себе та сина. І найдивовижніше – ні про що нас не просила.
А потім прокинувся малюк, і вона пішла годувати його. Максим був гарненький, дуже схожий на Діму у дитинстві. І так само кумедно надуває губки і пускає бульбашки. Нам Діана сподобалася. Скромна, старанна дівчина. З її оптимізмом та працелюбністю вона багато досягне в житті. Настав час йти. Діані треба було відпочити, поки дитина знову заснула. Я хотіла допомогти та розкласти продукти в холодильнику. Але виявилося, що холодильник зламаний. «Ви ось у контейнер на підвіконня складіть. Нині прохолодно і не зіпсуються». Ми вийшли з чоловіком у під’їзд. І перше, що він запитав у мене: «Картка з собою?». Наші думки зійшлися. Ми одразу поїхали купувати холодильник.
Не знаю, як складеться життя у Діми. Буде він із Діаною чи ні – це вже їхня справа. Може, Діана потім і сама не захоче чи знайде собі іншого парубка. Але з онуком ми спілкуватимемося у будь-якому випадку. У хлопчика мають бути і дідусь і бабуся. А ми допомагатимемо Діані і матеріально і фізично. Зараз їй це точно не завадить. Та й діти – це завжди радість. Якщо Бог посилає, не можна відмовлятися. Адже вони ні в чому не винні. І наш онук виросте, оточений любов’ю та увагою. А життя все розставить по своїх місцях.
А як ви вважаєте, чи правильно вчинили батьки Діми в цій ситуації? Що б ви могли порадити самій Діані?
