Був звичайний робочий день. Алла Михайлівна оглядала тваринку, коли задзвонив її телефон. Вона попросила мене взяти слухавку і відповісти. Телефонували з університету, де навчався третьокурсник Владислав, її син. Повідомлення було не з приємних: студента не допускають до заліку через пропуски лекцій. На обличчі керівниці намалювалося здивування і досада. Вона сама виховувала хлопця, платила за навчання. покладала на нього великі надії.

Я працювала помічницею власниці ветеринарної клініки. Був звичайний робочий день. Алла Михайлівна оглядала тваринку, коли задзвонив її телефон. Вона попросила мене взяти слухавку і відповісти. Телефонували з університету, де навчався третьокурсник Владислав, її син. Повідомлення було не з приємних: студента не допускають до заліку через пропуски лекцій. На обличчі керівниці намалювалося здивування і досада. Вона сама виховувала хлопця, платила за навчання і покладала на нього великі надії.

Наступною відвідувачкою клініки була приятелька Алли Михайлівни – Галина. Під час огляду її Маркізи клієнтка поцікавилася, що з настроєм ветеринарки. Почувши про сина, вона сказала, що бачила його в центрі, як сідав в авто елегантної дами років сорока, і запам’ятала номер машини. Все це виглядало дуже дивним, зважаючи на спокійний характер хлопця.

Вдома мати намагалася відверто поговорити з сином, чому не відвідував лекції, а якщо його відрахують за неуспішність, то чи не шкода йому часу і коштів. Хлопець вибачався та обіцяв виправитися, а щодо жінки на автомобілі переконував, що тітка Галя помилилася. Алла ненадовго заспокоїлася, взялася прати синові речі, аж раптом побачила на поличці коштовні запонки і затискач для краватки. «Друг дав, коли ми йшли на вечірку», – викрутився хлопець.

Алла Михайлівна поділилася зі мною своїм переживанням, чи не зв’язався син зі старшою жінкою, яка подарувала йому коштовні речі. Я порадила їй звернутися до її поклонника Тараса, працівника правоохоронних органів, власника собаки, який при потребі і навіть без потреби приводив тварину на огляд, щоб пробив за номером власницю машини. Він явно хотів упадати за Аллою, але вона не давала йому ніяких шансів, бо зачинила своє серце на замок через раніше пережите розчарування в батькові Влада. Але тепер таки вирішила попросити його про допомогу.

Дізнавшись від Тараса адресу незнайомки, Алла вирушила в приватний сектор міста. Біля будинку був припаркований автомобіль, номери на ньому були ті ж, які назвала Галина. Алла подзвонила в двері. Їй відчинила симпатична господиня і, почувши, що це мама Влада, відрекомендувалася Людмилою, запросила зайти і запропонувала каву.

Несподівано для самої себе Алла відмовилася від кави, замість розпитати жінку, що пов’язує її з Владиславом, почала дорікати за її стосунки зі значно молодшим, якого вона ще й принаджує дорогими подарунками. На лемент із кімнати вийшла дівчина, очевидно донька, бо спитала: «Мамо, а що тут відбувається»? І зразу ж до неї: «Алло Михайлівно, приємно вас бачити. То ви вже познайомилися з моєю мамою»?

Алла була вкрай спантеличена і засоромлена. Виявляється, тут живе Інна, однокурсниця Влада, з якою син знайомив її, але кілька місяців тому вони розійшлися. «Ми помирилися, і хочемо бути разом», – сказала Інна. «Так, моя донька дуже кохає Владислава, – додала Людмила, – то я запропонувала йому поїхати до нас і поговорити з Інною. А потім ми поїхали в центр, пройшлися магазинами, діти обмінялися подарунками на знак свого примирення. А ви що подумали»? Аллі було дуже незручно, але вона раділа, що все з’ясувалося.

Несподівано в клініку прийшла молода сусідка Алли – Женя, з якою почав зустрічатися її син. Вона буцімто хотіла розпитати про Влада, мовляв, його однокурсники цікавилися, чому хлопця знову не було на парах. Але мені здалося, що дівчина хотіла поговорити з його мамою наодинці. Я вигадала причину, щоб вийти з кабінету. Та Алла і не змогла приховати свого збентеження, коли дівчина пішла, і поділилася новиною. Виявляється, Женя чекала дитину від Владислава, а хлопець, як їй здалося, почав уникати зустрічі з нею.

Алла була прикро вражена поведінкою свого сина. Її бентежило, що Влад може повторити долю свого тата: залишити дівчину з дитиною та одружитися з заможною. У Жені не було батьків, її виростила самотня тітка Оля. Алла добре ставилася до дівчини і жаліла її.
– Мамо, дай мені спокій, я заплутався. Хочу сам розібратися в собі, – сказав хлопець, повернувшись з університету.

Тарас Васильович знову навідався зі своєю вівчаркою, буцімто пес не має апетиту. Ми зрозуміли, що його просто цікавлять справи Алли. І вона поділилася своїми переживаннями, на що він неочікувано запропонував:
– Давай одружимось і будемо опікуватися Женею та її дитиною.
Алла Михайлівна була неготова до такого повороту, але вже не відмовлялася від зустрічей з ним і його подарунків.

Ви не повірите, але Влад також переймався долею мами, чи з порядним чоловіком вона зустрічається, і вирішив серйозно поговорити з маминим поклонником. Тарас Васильович переконав його у своїх чесних намірах щодо мами та у свою чергу висловив свої зауваження на адресу хлопця щодо його стосунків з двома дівчатами і відповідальністю щодо майбутньої його дитини від Євгенії. Йому таки вдалося достукатися до сумління юнака.

У цієї історії щасливий фінал: Алла Федорівна і Тарас Васильович замешкали разом у нього, Влад привів Женю в свою квартиру, вони разом виховують донечку Лілю.

Головне в житті – вміти виправляти помилки і довіряти людям, незважаючи на пережиті раніше розчарування. А ви як вважаєте?

You cannot copy content of this page