Без категорії
Мене звати Анна, і ця історія про те, як я намагалася побудувати не лише дім, а й щасливе життя з коханим чоловіком, але зіткнулася з реаліями, які перевірили
Коли я женила сина, то мріяла стати для його обраниці справжньою матір’ю. Адже бувають такі щасливиці свекрухи, яких невістки з першого дня шлюбної церемонії лагідно називають «мамою». Чим
– Знаєте, Маріє Іванівно, ви, мабуть, забули, як називали мене провінційною дівчиною без перспектив, як постійно критикували все, що я робила вдома. Як навіть мою роботу вважали чимось
Я зайшла в квартиру, як зазвичай, втомлена після важкого дня і ще й в магазин заходила, щоб на вихідні точно нікуди не йти, а залізти під ковдру в
Моє життя в селі було простим. Я росла серед полів і садів, де кожен день починався зі співу півнів і запаху свіжоскошеної трави. Мама вчила мене пекти хліб,
Я сиділа на своїй маленькій кухні, тримаючи в руках горнятко з трав’яним чаєм, коли Ганна, моя подруга зі шкільних років, переступила поріг. Її русяве волосся було зібране в
– Ні, і ще раз ні! Я проти. Ми чудово жили без собаки і проживемо ще сто років без неї. – Не проживемо, ні, не проживемо, – Олесь
У Алли наближався день народження. Вона сиділа, вглядаючись у вікно, і байдуже розглядала перехожих, що снували туди-сюди. Кожен із них дратував. Здавалося, усі вони радіють цьому довгоочікуваному літу,
В сорок я наче прокинулася і зрозуміла, що життя моє летить, а що я маю на ці роки? Та нічого: ні сім’ї, ні достатку, ні дітей. Живу з
Я стояла на холодній кухонній плитці, притискаючи долоню до себе, ніби намагалася втримати серце, готове вирватися назовні. Через прочинені двері балкона долинав його голос – низький, роздратований, з