Орися спостерігала, як племінниця, легенько, ніби пушинки, розставила мішки по місцях. — А хто ж тобі їх допоміг донести?
— Усе заніс? — рішуче запитала Оксана в чоловіка, котрий ледь стримуючись поставив два здоровенних мішки у коридорі. — Еге ж, панночко, — втомлено озвався той. — Так.
Ви говорите про гроші? Про квадратні метри? Це все, що залишилося від нашого щастя? Ви ж самі, Ларисо Петрівно, казали мені, який він був золотий чоловік! Який турботливий син! А тепер.Тепер ви просто пропонуєте мені заплющити очі на його зраду?
— Оксано, а тепер послухай мене уважно. Ти бачила Максима, так. Але ж ти розумієш, як влаштоване життя? Чоловіки – вони такі. Їм потрібен простір, свіжі емоції, як
П’ять тисяч, Олю. Усього п’ять. Мені до вечора треба, край, — голос Тараса, молодшого брата мого чоловіка Романа, звучав не як прохання, а як ультиматум
— П’ять тисяч, Олю. Усього п’ять. Мені до вечора треба, край, — голос Тараса, молодшого брата мого чоловіка Романа, звучав не як прохання, а як ультиматум. Він стояв,
Думаю про те, що кожного разу ти приходиш до мене і просиш «виручити». І думаю про те, що моя власність — це не твій гаманець.
— Ти що, серйозно? — голос Олега гримів, як грім перед бурею, заповнюючи нашу тісну вітальню. Його очі палали, а руки тремтіли. — Ти взяла і зробила це
Я розумію, що часи змінилися, — сказала я. — І я готова допомагати. Але не щодня. Може, ми домовимося про один день на тиждень? Я забиратиму дітей зі школи чи водитиму на гуртки
— Мамо, ти серйозно? — голос Олени дзвенів від обурення, її очі блищали від сліз, які вона стримувала. Ми стояли в її маленькій кухні, де пахло свіжозвареною кавою,
— Добре, ми дамо вам 20 000, — сказала вона, поправляючи окуляри. — Але ви ж розумієте, що це серйозні гроші. Ми хочемо бути впевненими, що все буде оформлено правильно
Мене звати Анна, і ця історія про те, як я намагалася побудувати не лише дім, а й щасливе життя з коханим чоловіком, але зіткнулася з реаліями, які перевірили
Коли я женила сина, то мріяла стати для його обраниці справжньою матір’ю. Адже бувають такі щасливиці свекрухи, яких невістки з першого дня шлюбної церемонії лагідно називають «мамою». Чим же я гірша за них
Коли я женила сина, то мріяла стати для його обраниці справжньою матір’ю. Адже бувають такі щасливиці свекрухи, яких невістки з першого дня шлюбної церемонії лагідно називають «мамою». Чим
Ой, Аню, це ж було так давно. Час минув, люди змінюються. Давай забудемо про ті дрібниці.
– Знаєте, Маріє Іванівно, ви, мабуть, забули, як називали мене провінційною дівчиною без перспектив, як постійно критикували все, що я робила вдома. Як навіть мою роботу вважали чимось
Зайшла на кухню і помітила, що на ній хтось був – тарілки вимиті, але з них точно хтось їв, я так їх не кладу.
Я зайшла в квартиру, як зазвичай, втомлена після важкого дня і ще й в магазин заходила, щоб на вихідні точно нікуди не йти, а залізти під ковдру в
Адміністратор? – перепитав він. – Соломіє, ти ж казала, що тобі вистачає просто працювати в кафе. А тепер що? Хочеш бути начальницею?
Моє життя в селі було простим. Я росла серед полів і садів, де кожен день починався зі співу півнів і запаху свіжоскошеної трави. Мама вчила мене пекти хліб,

You cannot copy content of this page