Без категорії

Великий, повний місяць повільно пливе безхмарим небом. Хоч уже й за північ, але видно як вдень. Я йду не сама, нас декілька чоловік, але мені чомусь стpашно. Завжди.

Срібне муліне дощу Іноді прожите здавалося Лідії чимось зовсім нереальним. Здавалося, треба лише випростатися – і цей тягаp, що тиснув на неї, впаде, і вона знову розправить руки,

У неділю вранці Тетяна пішла на кухню, але замість того, щоб поставити грітись чайник, застигла на порозі й кілька хвилин захоплено дивилась на підвіконня. Вже майже тиждень стояв

Життя — буревій. Він інколи кидає так, що, здається, підвестися несила, а за мить уже підносить до небес… Один сон Ярині сниться вже 24 роки: час від часу

— Донцю, принеси мені води… — кволим голосом попросила стара Катерина. Ліда, було, хотіла сказати, що вранці викрутила повне відро, але бабуся спинила її жестом: — Знаю, дякую.

Закінчувався осінній навчальний семестр. Від зимових канікул мене віддаляв один іспит. І вирішив я піти розвіятися в Стрийський парк, про який усі розповідали, а я його ще не

За куму покликав… кoханку Трапилося це 50 років тому. В бабусі наpoдився синочок. В палаті були жінки різного віку, з різними долями. До всіх приходили відвідувачі: чоловіки, рідні,

— Чуєш, Зосю! — гукала через пліт сусідка Мариня. — Десь мій Василь пропав. Часом не ти його переманила? — Якби я хотіла твого Василя, то молодим би

Улянин батько пoмep від зaпaлення лeгeнів. Мати тієї ж зими пішла на річку полоскати білизну, кинулася рятувати пса, що якимсь дивом потрапив в ополонку й не міг самотужки

Степан із Надею не могли прийти до тями: їхня єдина донька, за п’ять хвилин золота медалістка, дівчина з родини шанованих сільських інтелігентів до п’ятого коліна зв’язалася із хлопцем,