Без категорії
Улянин батько пoмep від зaпaлення лeгeнів. Мати тієї ж зими пішла на річку полоскати білизну, кинулася рятувати пса, що якимсь дивом потрапив в ополонку й не міг самотужки
Степан із Надею не могли прийти до тями: їхня єдина донька, за п’ять хвилин золота медалістка, дівчина з родини шанованих сільських інтелігентів до п’ятого коліна зв’язалася із хлопцем,
Ярина встала удосвіта. Замісила тісто, запарила мак — будуть палапундики, їх так любить внучок Ігорчик. Для внучки Оленки ще звечора застудила її улюблену галяретку. Не ту, що з
Андрій і справді любив Марічку, допомагав її матері, бо батько пoмep ще молодим. І коли прийшла повістка в аpмію, вирішив зробити заручини. – Навіщо поспішати? – дивувалася Марічка.
Валентина купувала в супермаркеті продукти. Мимоволі погляд зупинився на вродливій жінці з довгим білявим волоссям. Валя застигла на місці. Це ж вона, – Жанна… Олесь – її перше
Весна, все оживає, радіє оновленню, сподівається на краще. А на мене в цю пору хвилею накочуються спогади, насідають різні думки. Колись ранньою весною я вийшла заміж, була найщасливішою
«Ти диви, як тебе сонечко обцiлувало!» — частенько чув від людей Василько, коли вони бачили його поцяцьковане ластовинням обличчя. У відповідь він завжди дарував щербату посмішку і казав:
— Не ходіть до баби Одарки, бо посадить на лoпату — і в пiч! — страхала опасиста молодиця двох своїх замурзаних непослухів, котрі зазирали через огорожу в сусідський
Андрій закохався у Юлю з першого погляду. А хіба можна було не помітити ці бездонні сині очі та довгу косу? Вона була милою та спокійною, хоча знала собі
Десять років Василь з Дариною зводили свій півтораповерховий розкішний дім. Стільки намyчилися, а коли обставили сучасними меблями та повісили дорогий тюль на вікнах, село облетіла новина: «Розлучається Василь