Без категорії
— Донцю, принеси мені води… — кволим голосом попросила стара Катерина. Ліда, було, хотіла сказати, що вранці викрутила повне відро, але бабуся спинила її жестом: — Знаю, дякую.
Закінчувався осінній навчальний семестр. Від зимових канікул мене віддаляв один іспит. І вирішив я піти розвіятися в Стрийський парк, про який усі розповідали, а я його ще не
За куму покликав… кoханку Трапилося це 50 років тому. В бабусі наpoдився синочок. В палаті були жінки різного віку, з різними долями. До всіх приходили відвідувачі: чоловіки, рідні,
— Чуєш, Зосю! — гукала через пліт сусідка Мариня. — Десь мій Василь пропав. Часом не ти його переманила? — Якби я хотіла твого Василя, то молодим би
Улянин батько пoмep від зaпaлення лeгeнів. Мати тієї ж зими пішла на річку полоскати білизну, кинулася рятувати пса, що якимсь дивом потрапив в ополонку й не міг самотужки
Степан із Надею не могли прийти до тями: їхня єдина донька, за п’ять хвилин золота медалістка, дівчина з родини шанованих сільських інтелігентів до п’ятого коліна зв’язалася із хлопцем,
Ярина встала удосвіта. Замісила тісто, запарила мак — будуть палапундики, їх так любить внучок Ігорчик. Для внучки Оленки ще звечора застудила її улюблену галяретку. Не ту, що з
Андрій і справді любив Марічку, допомагав її матері, бо батько пoмep ще молодим. І коли прийшла повістка в аpмію, вирішив зробити заручини. – Навіщо поспішати? – дивувалася Марічка.
Валентина купувала в супермаркеті продукти. Мимоволі погляд зупинився на вродливій жінці з довгим білявим волоссям. Валя застигла на місці. Це ж вона, – Жанна… Олесь – її перше
Весна, все оживає, радіє оновленню, сподівається на краще. А на мене в цю пору хвилею накочуються спогади, насідають різні думки. Колись ранньою весною я вийшла заміж, була найщасливішою