Історії з життя
Галина дивилася на себе в дзеркало і бачила чужу жінку. Не стару, ні, але якусь… невиразну. Це була Галя, яка останні двадцять п’ять років була «дружиною Валерія», «мамою
— Олено, нам треба серйозно поговорити. Голос Тараса, зазвичай м’який і з легкою ноткою гумору, цього разу звучав сухо, як тріск гілки під ногами. Я відірвалася від ноутбука,
Я не послухала чоловіка і тепер все, що він мені казав про подругу – все справдилося. Хоч вона й просила про допомогу, але не хотіла й чути те,
— Ти що, серйозно? — голос Олега тремтів від обурення, коли він увірвався до нашої маленької кухні. Його очі горіли, але цього разу не від захвату, а від
— Ти що, справді їх вигнала? — голос матері тремтів від обурення, ледь стримуваного, наче вона намагалася втримати ураган у склянці. — Це ж моя рідня, Олено! Як
— Ти просто не хочеш, щоб я вирвався з цього болота! Тобі подобається, що я сиджу в своєму офісі з дев’ятої до шостої, перекладаю папірці й приношу додому
Коли в порожню квартиру на третьому поверсі заселилася Христина, чоловіче населення будинку пожвавилося, а жіноче занепокоїлося. Ох, і гарна ж була! Як вийде Христина в спільний двір із
Якось у родині хлопчика на ім’я Максим розгорнулася справжня вистава. Причиною стали п’ять гладіолусів, які він зрізав, повертаючись зі школи, з клумби прямо перед будинком. Квіти Максим подарував
— Ти серйозно, Олено? — голос Богдана тремтів від ледве стримуваного обурення. Він стояв посеред нашої тісної кухні, тримаючи в руці телефон, екран якого світився повідомленнями. — Ти
— Ти справді думаєш, що раз ти моя дружина, то можеш ображати мою матір і сестру? — голос Олексія гримів, як грім перед бурею, заповнюючи нашу маленьку кухню.