Історії з життя

Історії з життя

28.11.2020
Одного разу, коли я була підлітком, ми з батьком стояли в черзі, щоб купити квитки в цирк. Між нами і квитковою касою була тільки одна сім’я. Ця родина справила на мене велике враження. Було вісім дітей, всі, ймовірно, молодші 12 років. По тому, як вони були одягнені, можна було сказати, що у них не було багато грошей, але їх одяг був охайний і чистий

Діти поводилися добре, всі стояли в черзі по два на два позаду батьків, тримаючись за руки. Вони захоплено гомоніли про клоунів, тварин і про все, що їм потрібно було побачити тієї ночі. За їх хвилюванням можна було зрозуміти, що вони ніколи раніше не були в цирку. Це було б родзинкою їхнього життя. Батько і матір […]
Історії з життя

28.11.2020
Трирічний Володька зморщив свій носик ґудзиком. Володька вмів тільки мукати. Навіть «мама» не сказав жодного разу. Куди його тільки не водили. І до логопедів. І до психологів. Маруся захекавшись, сунула сина в руки діда і втекла. Наостанок крикнула: – Тату, він йогурт з’їв, ситий, нехай лягає спати, вранці заберу. Легко сказати нехай лягає спати

Давай, Вова! Працюй мандибулами – сказав дідо Михайло і ляснув на стіл шматок солоного сала з часником. Дістав з пакета коровай чорного хліба, пляшку біленької і пучок з зеленої цибулі з кропом і петрушкою. Трирічний Володька зморщив свій носик ґудзиком. Володька вмів тільки мукати. Навіть «мама» не сказав жодного разу. Куди його тільки не водили. […]
Історії з життя

28.11.2020
Міла стояла в храмі і плакала. Вже хвилин п’ятнадцять. Для мене це було дивно. «Що робить тут ця фіфа?» – думала я. Кого-кого, а її я тут зустріти точно не очікувала

МИ ВСІ ЇЇ засуджували… Як часто ми судимо про людей лише по першому враженню. Але воно, як відомо, оманливе. Як і у героїні цієї повчальної історії… Міла стояла в храмі і плакала. Вже хвилин п’ятнадцять. Для мене це було дивно. «Що робить тут ця фіфа?» – думала я. Кого-кого, а її я тут зустріти точно […]
Історії з життя

27.11.2020
Наступного разу, коли тобі поздається, що ти в безвихідній ситуації, згадай Марусю

У Марусі був величезний Mercedes, з купою всякий опцій, в тому числі з горловиною бензобака прямо в зрізі водійських дверей – дуже зручно, приїжджаєш на АЗС, відкриваєш двері, тягнешся до пістолета і вставляєш його поруч з собою, навіть вставати не треба. Одного разу Маша примудрилася взимку, при поганій погоді і дорозі полетіти разом зі своїм […]
Історії з життя

27.11.2020
Я свого татка дуже люблю, бо він – моя мама!

Ну ось, ніби і все, – полегшено зітхнула п’ятикласниця Сніжанка, закриваючи зошита з математики. – «Мауглі» прочитала ще влітку, малюнок намалювала, приклади розв’язала… А що ж нам задавали з української? – запитала сама у себе дівчинка. – О, згадала – твір на тему: «Моя мама – найкраща». А що ж напишу я? Народилася Сніжана взимку. […]
Історії з життя

27.11.2020
Скажи: що було важливіше – щасливі очі нашої дівчинки чи твоя запізніла любов?

Поїзд… Він промчав так швидко, не залишивши ніякої надії на зустріч з тобою. Хоча я знала: ти чекав мене на пероні цього невеликого міста. Адже сама обіцяла, що приїду. Що нарешті ми зустрінемося після довгої розлуки. Скільки це ми не бачилися з тобою? Майже вісім років. Відтоді, як ти залишив мене з хворою донькою наодинці […]
Історії з життя

27.11.2020
Ех, знала б Зоя Петрівна, як ця Маруся переверне її життя, на які труднощі буде штовхати, то, можливо, і двері б не відкрила. Але ніщо не насторожило її в дівчині – ні ця посмішка до вух, ні рум’янець на всі щоки, ні завзятий гучний голос

Зоя Петрівна додивилася чергову серію нескінченного серіалу, вимкнула телевізор і ще якийсь час посиділа в м’якому, зручному кріслі. – Е-хе, – сказала вона собі, – як нудно! Поговорити навіть ні з ким. У подруг хоч онуки, з якими клопоту повна голова, а у неї – нікого. Так склалось. Ще трошки пороздумувала про свою самотність, піднялася […]
Історії з життя

27.11.2020
Якщо подруги запрошують зустрітися і посидіти в кав’ярні, поговорити, я або не йду туди, кажу, що голова болить, або йду, але не беру собі ні десерт, ні каву, а прошу принести склянку простої води. Завжди якось викручуюся

Хочу поскаржитися! Тільки тут, в повній анонімності, я можу спокійно все розповісти. Мої подруги і друзі, батьки, близькі – ніхто не здогадується, як я живу насправді. Вибачте, я не буду представлятися своїм реальним ім’ям, раптом хтось із друзів здогадається. Назвусь Веронікою, мені завжди подобалося це ім’я. Мій чоловік досить забезпечена людина, добре заробляє, я теж […]
Історії з життя

27.11.2020
Петро котив попереду себе дитячий візок, радісно перемовляючись з юною супутницею. Значить, усе правда. Те, що їй давно нашіптували сусіди, а вона й досі вважала плітками

Ольга ледь не зімліла: назустріч їй з натовпу виринув Петро. Котив попереду себе дитячий візок, радісно перемовляючись з юною супутницею. Значить, усе правда. Те, що їй давно нашіптували сусіди, а вона й досі вважала плітками, недобрими людськими пересудами. Не повірила навіть рідній сестрі, яка запевняла, що на власні очі бачила, як Петро купував на ринку […]
Історії з життя

27.11.2020
Сергій сполотнів. Ключем двері відкриває тихесенько так, а в самого аж шкварчить усе всередині. Це ж треба? Він їй квіти і тортик, а тут тобі роги в якості сюрпризу!

Сергій сполотнів. Ключем двері відкриває тихесенько так, а в самого аж шкварчить усе всередині. Це ж треба? Він їй квіти і тортик, а тут тобі роги в якості сюрпризу! Сергій сьогодні вирішив раніше додому з роботи прийти. Йому премію дали, ось настрій хороший і був. Крокує він по вулиці, дивиться – а на розі квітами […]