fbpx
Коли Валерій сказав мені, що розлучається зі мною, я була приголомшена заявою чоловіка. Так, ідеальною родиною нас не вважають, але щоб розлучатися – це вже занадто. Валера рідко буває вдома через постійні відрядження, наради й корпоративи, всі домашні клопоти на мені, і я іноді нарікаю. Він свариться, коли йому в офіс приношу контейнер із судочками, щоб пообідав домашніми стравами. Каже, що я не тільки контролюю його харчування, а й стежу за ним, що з нього насміхаються співробітники, а вони всі розлучені, і він заздрить їхній волі. Ми часто сперечаємося, як виховувати нашого п’ятирічного сина. Але ж це не суттєва причина
Коли Валерій сказав мені, що розлучається зі мною, я була приголомшена заявою чоловіка. Так, ідеальною родиною нас не вважають, але щоб розлучатися – це вже занадто. Валера рідко
Прийшла до мене сусідка наче поспівчувати, а в самої аж вуха настовбурчилися, мов та лійка скрутилися аби я в них лила свої жалі, що таке в моїй родині сталося та волосся на собі микала, бо ж як тепер жити маю
– А що тут такого, – відказала я їй, – всяке в житті буває, не перша моя донька і не остання. – Так, так, то тепер така молодь
Я вже більше не могла витримати такого. Ні, насправді, куди це годиться? Ми з чоловіком заробляємо гарні гроші. На нашу сім’ю вистачило б повністю, однак ми всі в боргах. А все тому, що мусимо утримувати мою свекруху. Вірніше, трішки не так
Я вже більше не могла витримати такого. Ні, насправді, куди це годиться? Ми з чоловіком заробляємо гарні гроші. На нашу сім’ю вистачило б повністю, однак ми всі в
Свекруха вмить зблідла, де й ділася її самовдоволена посмішка. Вона думала, що я все та ж жінка, яка стала у неї на порозі десять років тому, так був у мене секрет, але й її я знаю, то зараз настав час вирішити, як ми будемо жити далі
Як і кожна свекруха, моя була переконана в тому, що її синочок вартий кращої, бо що я там на тій роботі працюю, та прибираю, перу, готую і піклуюся
Я справді виграла в життєву лотерею – чоловік багатий, гарна і живу нічим не турбуючись, бо знала дуже простий рецепт, який мама моя передала. Вірніше, я на її прикладі розуміла, як чинити не правильно.
Моя мама з тих жінок, які все тягнуть на собі і ще й про чоловіка не забувають. Вона працювала хоч і не на високооплачуваній роботі, але мала середню
Так уже життя склалось, що я сама виховувала свою онучку. Невістка, як поїхала на заробітки то так і зникла. Важко мені було, думала що важче вже і не буде, але прийшла до мене старість, а з нею і випробування якого я геть не чекала
Так уже життя склалось, що я сама виховувала свою онучку. Невістка, як поїхала на заробітки то так і зникла. Важко мені було, думала що важче вже і не
Звернувшись у клубочок і обійнявши себе руками Валентина сиділа на краєчку ліжка. Похитуючись зі сторони в сторону, мов дитя мале, вона тихенько хлипала. Як буде далі вона просто не знала. Та ще Ігор сказав, що терпіти такого не може, що потрібно щось вирішувати. Знала вона вирішення тієї ситуації, але не хотіла щоб дійшло до такого
Звернувшись у клубочок і обійнявши себе руками Валентина сиділа на краєчку ліжка. Похитуючись зі сторони в сторону, мов дитя мале, вона тихенько хлипала. Як буде далі вона просто
Донька певно й забула, як тоді пожартувала недоречно, але як Бог зробив, що кожне її слово збулося, але не принесло їй щастя. Гарна моя була Юля, мов з картинки, я їй завжди ниточку зав’язувала червону, але не чужі люди її зурочили, а сама вона свою долю сотворила
Як могли такі дві різні сестри вдатися – одному Богу відомо. Старша Віра – розумна і спокійна, але вся в батька, наче мав бути хлопчик, але потім Бог
Я й досі не знаю, що керувало моєю матір’ю, хоч сама вже маю онуків, бо те, як вона мені в житті нарадила не лізло ні в які ворота. Я спочатку думала, що вона мене просто хотіла з рук спихнути, але є у мене підозра, що вона просто не хотіла мені щастя
Я росла з двома сестрами і одним братом в невеликому селі, всі наші працювали в колгоспі, діти вчилися до восьмого класу, а там хто заміж, а хто в
Аня почала мені скаржитися на Сергія. Спочатку це були дрібниці: то він не допоміг з дітьми, то не встиг щось купити в магазині. Я звикла до таких розмов — подруги часто діляться буденними проблемами. Я слухала її, кивала головою, намагалася підтримати, хоча в глибині душі завжди було дивно чути це. Адже йшлося про мого брата
Мені було непросто звикнути до думки, що мій брат Сергій одружився з моєю найкращою подругою, Анею. Вони були разом вже понад десять років, і, здавалося, все у них

You cannot copy content of this page