Головна

Історії з життя

– Це що?, – здивовано запитує чоловік і вказує на одну єдину мою довгу волосину на дивані, – Ти ж щойно все тут прибирала, оце звідки
Історії з життя 0
Мені ніколи не вірилося, що зі мною таке може трапитися. Чоловік вчора поводився ще гірше ніж прискіплива домогосподарка. Навіть гадки не мала, що він на таке здатний. Зазвичай
– Ох який же красень – не помічаючи мене щебече офіціантка, – Заради такого я на край світу йти здатна. Навіть кликати не потрібно, я вже тут
Історії з життя 0
Напевно, всі в юності зітхали над фотографіями якихось знаменитих красенів і мріяли, що їх майбутній чоловік обов’язково буде писаним красенем. Не у всіх збулися їхні мрії, на відміну
Сашко мав цілком серйозні наміри. Сам запропонував одружитись і поводив себе так, ніби Інна уже є його дружиною. Але одного не надто хорошого дня завітав він до неї на гостину, кави випити, про весілля майбутнє поговорити. Відчинив кімнату і отетерів. А Інна нічого, поводиться так, ніби усе гаразд і так власне, і бути повинно
Історії з життя 0
Тепер я живу в однокімнатній квартирі, а раніше жила в трикімнатній. Років сім у мене одну кімнату займала далека родичка, двоюрідна внучата племінниця. Інна – сама з села.
Питання Сані було дуже нетактовне. Але він буквально отетерів. Він був упевнений, що ніяких батьків у Наталі зовсім немає. Що вона сирота. Виросла в дитячому будинку, куди і відвозить речі. І розуміючи, що дитинство її було важким, ніколи не питав про батьків
Історії з життя 0
Нарешті Саня вимовив: «Наталю, давай вже в РАЦС, га?». Під час їх швидкого сніданку. Наташа змахнула чайною ложкою: «А давай! Під цю справу і ремонт тут замутимо». І
Свекруха тільки у дім зайшла і одразу почала все критикувати. Килими для неї були розчесані не в той бік і вікна не достатньо прозорі. На кухні теж, можна б було і прибрати, а дитину трохи підгодувати. Чоловік слухав і поволі закипав. Не здогадувалась просто мама мого чоловіка, хто у нашому домі за господиню останнім часом
Історії з життя 0
Майже два роки знадобилося, щоб Дмитро після недуги перетворився на ідеальну домогосподарку. – Настя! Знімай взуття на килимку! Я підлогу щойно вимив! – почувши цей вислів вперше, я
– Ну немає у мене грошей, братику. Борг не зможу тобі повернути, але ти ж простиш? Ми ж родина, хіба ж тобі для сестрички шкода?
Історії з життя 0
Вирішила сестра чоловіка машину собі купувати. Це відбулося кілька років тому. Грошей Ларисі не вистачало. Це м’яко кажучи. Насправді у неї грошей взагалі не було. Але вона була
Ми живемо від батьків за сто з лишнім кілометрів і як тільки приходили вихідні, то ми, як ті студенти, торби в руки і мусили їхати до батьків. Так тривало п’ять років, поки в нас не з’явилася дитина. Як мене то напружувало!
Історії з життя 0
Кожен раз, коли хотіли залишитись у вдома і мати свій час і нормальні вихідні, ми повинні були мати якесь обґрунтоване пояснення батькам чоловіка, бо “так просто, ми хочемо
Нещодавно я дізналася, що мій чоловік мені зраджує, і його коханка при надії. Вона сама мені повідомлення написала. Я показала чоловікові, але його реакція виявилась вельми неочікуваною. Тепер я просто не знаю, як же мені бути
Історії з життя 0
Мені тридцять шість років, і вісім років я живу в цивільному шлюбі. Якось так вийшло, що розписатися у нас не виходить. Спочатку я чекала пропозиції, через два роки
Словом, я розіграв випадковість. Умовив Бориса вийти на чашечку кави. І засунув йому непомітно в кишеню піджака заготовку. Папірець з номером телефону, підписом «Танюшка», окроплений парфумами. Негідний вчинок, так. Але через день я збирався зателефонувати Ірі, у всьому зізнатися
Історії з життя 0
Як Іру замучив занадто правильний чоловік. «А ще він по вихідних піднімається раніше за мене і на кухні миє підлогу!» Так, кажу, це зовсім погано. До цього Іра
Та ж у них батько є, а ви їм ніхто. Якщо він виявить бажання забрати їх до себе, ми будемо зобов’язані. – Василь гнівно перебив її – Кому? Йому? Так він не в змозі про себе подбати, не те що про хлопчиків. Та я б йому і таргана на виховання не дав, не те що дітей. Він же не просихає. Ліза від нього тому і пішла – Жінка розвела руками – Зрозумійте, закон є закон. Може ви і справді любите цих дітей. Але нічим допомогти не можу
Історії з життя 0
Вітчим (розповідь). – А ви власне ким доводитеся дітям? – суворо запитала жінка. Табличка на дверях свідчила, що начальницю опіки звали Наталія Дмитрівна. Василь нервово пом’яв в руках

You cannot copy content of this page