Головна

Історії з життя

– Мамо, ти можеш просто вийти і не чіпати мене? – сказав він тоді голосом, в якому чувся відзвук батьківської зверхності. – Мені це не потрібно. Батько каже, що ти тільки й умієш, що сидіти зі своїми книжками в бібліотеці та варити супи. Не лізь у мої справи.
Історії з життя 0
Коли світло у вітальні гасне і залишається тільки тьмяна настільна лампа, я зазвичай сиджу на кутку дивана і дивлюся на свої руки. Старі, трохи вузлуваті пальці, якими я
У вівторок я відпросилася раніше з роботи. Довго вибирала, що вдягти, переміряла увесь свій небагатий гардероб, зупинившись на скромній, але елегантній сукні. До кав’ярні я прийшла на п’ятнадцять хвилин раніше. Сіла за крайній столик біля вікна, замовила собі чашку чаю й почала нервово крутити в руках серветку.
Історії з життя 0
Я сиділа біля вікна й дивилася, як по шибці стікають дрібні краплі дощу. Мені виповнилося п’ятдесят, і це була якась дивна межа, за якою я раптом виразно побачила
– Остапчику, – почувся в слухавці схвильований жіночий голос, – Гнату Опанасовичу зле. Я вже викликала швидку, та поки вона доїде… Ти ж лікар. Може, приїдеш?
Історії з життя 0
Телефон деренчав уперто, не бажаючи замовкати. Остап спросоння відмахнувся від нього рукою, наче від набридливої мухи, і вимкнув звук. А тоді підхопився, наче хтось облив його крижаною водою
– Та яка ще Інна?! Які виплати? – моє волання розносилося по всьому кабінету адвоката, але чоловік у строгому костюмі лише співчутливо зітхав і перекладав папери з місця на місце.
Історії з життя 0
– Та яка ще Інна?! Які виплати? – моє волання розносилося по всьому кабінету адвоката, але чоловік у строгому костюмі лише співчутливо зітхав і перекладав папери з місця
Віра знала, що Катерина залишила квартиру. І саме ця квартира стала для неї головною причиною допомогти.
Історії з життя 0
Коли Віра зайшла до палати, їй здалося, що лікарку вже десь бачила. Не просто бачила в коридорі, було в обличчі молодої жінки щось знайоме: спокійний погляд, трохи піднята
– Вадиме, що відбувається? – тихо запитала вона, дивлячись йому в очі. – Ти останнім часом сам не свій. Твоя мати проти нашого весілля?
Історії з життя 0
Віра Степанівна йшла додому з магазину, перекладаючи з руки в руку важку сітку з картоплею. Ноги боліли, гула спина, а в голові крутилася лише одна думка: треба встигнути
– А ти хто така? – сказав він їй тоді прямо в очі, виставивши за ворота її валізи. – Ми з Галею тут ґаздуємо. Хата на мене оформлена, ти тут ніхто
Історії з життя 0
Дах новозбудованої хати відблискував проти травневого сонця свіжим, темно-вишневим глянцем металочерепиці. Леся стояла посеред подвір’я, взявшись у боки, і з подивом дивилася вгору. На самому вершечку впевнено вмощувалася
– Ти забудь, що хтось за тобою бігати буде! – сплюнув він спересердя через паркан і рвучко повернувся, збиваючи чоботами грязюку на дорозі.
Історії з життя 0
Тарас грюкнув хвірткою так, що аж дерев’яний штахетник затріщав. – Ти забудь, що хтось за тобою бігати буде! – сплюнув він спересердя через паркан і рвучко повернувся, збиваючи
Чоловік мені пробачив, але я собі простити не можу, ні не вчинку мого, а того, що слухала свою маму
Історії з життя 0
Чоловік мені пробачив, але я собі простити не можу, ні не вчинку мого, а того, що слухала свою маму. Мені тоді якраз виповнилося двадцять років, жила собі з
– Хай носить те, що є! – відрізав чоловік. – Я в його роки в одному пальті з братом ходив і нічого, виріс. Ти сама хоч копійку в хату принесла, щоб вимоги виставляти? Сидиш дома, ніде не робиш, а вимоги як у міської пані.
Історії з життя 0
Коли я дивлюся на свої руки з порепаною від постійної праці шкірою, завжди згадую свої шкільні роки. Тоді мені страшенно кортіло вчитися далі, здобути освіту, мати гарну професію,

You cannot copy content of this page