Історії з життя
Листопадовий вечір видався напрочуд тихим. За вікном повільно кружляло перше осіннє листя, змішане з вогким туманом, а я сиділа на своєму невеликому балконі, загорнувшись у теплий вовняний плед.
Стас стояв посеред маленької однокімнатної квартири і серветкою намагався витерти пил зі скляної рами старої репродукції, яка висіла на стіні над столом. На малюнку була зображена жінка в
Коли весняне сонце починає по-особливому гріти крізь великі вікна університетських аудиторій, здається, що попереду чекає лише абсолютне, безхмарне щастя. Сама згадка про той час викликає в мене легку
Коли вечірнє сонце починає сідати за дахи сусідніх багатоповерхівок, моя маленька вітальня наповнюється особливим, янтарним світлом. Я завжди любила ці хвилини. Мені здавалося, що в такі моменти затишок
Залізне крило чужого позашляховика зім’яло пасажирські двері їхньої старої автівки за якусь долю секунди. Олексій пам’ятав лише гучний скрегіт металу та різку зупинку, від якої перед очима все
Старий тролейбус із затертими сидіннями та іржавими кутами на дверях повільно підіймався вгору вулицею. Металева обшивка сильно нагрілася від сонця, всередині пахло нагрітою гумою та пилом. Народу в
У кабінеті директора школи було душно. Вікно відчинили лише на кватирку, і з двору долинав гамір молодших класів, у яких уже закінчилися уроки. Ігор стояв біля дверей, розглядаючи
Сонце ледь зачіплялося за верхівки старих груш, коли Параска взялася вимітати подвір’я. Кожен її рух був повільним, звичним до автоматизму.. У селі її звикли бачити насамоті. Хтось жалів,
Калюжі на старому асфальті розросталися після кожної зливи, і місцеві жінки, повертаючись із ринку з важкими сумками, намагалися обходити їх по вузькому узбіччю. Коли на вулиці з’являлася ця
Я вперше за десять років повернулася в село. На передньому сидінні нашого авто лежали документи на комп’ютери, які мій чоловік Ілля вирішив спрезентувати місцевій школі, а на задньому