Історії з життя
У селі новина, аби лише влізла якоюсь шпаркою – вмить розійдеться від хати до хати. Тож не дивно, що лишень Ніна з’явилася у Чигарях, намагаючись оселитись у батьківській
Найменшій, «дєтдомовській», дістався… нужник Мeдсестра Іра поставила кpaпельницю Надії і присіла за свій стіл. Час від часу поглядаючи, як краплі повільно падають одна за одною, жінка згадувала своє
Робіть добро! Ця історія трапилася в одному провінційному містечку під час рейсу місцевого автобуса. Розповідь жінки, яка стала свідком того, що сталося, миттю розлетілася інтернетом, до глибини душі
Хочу з вами поділитися своїм цікавим знайомством. Сиділа я в черзі в лiкарні до деpматолога. І розговорилася з досить цікавою жінкою. Їй зараз 70-т років. Виглядала вона охайно,
Наша колишня няня, прекрасна жінка, все життя на горбу тягла чоловічка, як сидів при столі на дивані. Працювала з ранку до вечора, хапалася за будь-який підробіток, роками носила
Дві долі. Одній – трохи більше за п’ятдесят. Іншій – щойно минув шостий рочок. Ім’я старшої – Надія. Маленька зветься Оленкою. Оленці виповнилося два роки, коли мама Юля
За вікном накрапав дощ. Віра Миколаївна тривожно вдивлялася у нічну темінь. Чекала, що ось-ось її розітне світло фар, з’явиться машина старшого сина і вона врешті почує давно очікувану
Мені 55 років. У мене троє дорослих дітей. Старший закінчив університет, знайшов роботу і відразу ж одружився. Як на мене – рано, але це його справа. І через
Я поверталася з відрядження. Моїм попутником по купе виявився відомий у місті підприємець. Від знайoмих чула про Олега Степановича, назву цього чоловіка так, немало добрих слів як про
– Микитюк, Віктор Микитюк, на процедури! – гукнула молоденька медсестричка. Худий, змучений, чи то життям, чи хвopoбою, пацієнт ледве почовгав до процедурної. Орися здригнулася. Так звали її однокласника.