Історії з життя
У селі вже всі звикли, що в суботу рано-вранці баба Манька починає мести подвір’я. Знали: чекає дорогих гостей. Проживши весь вік саміткою, на старості доля подарувала людей, які
– Привіт, любий, – виходячи з кухні і витираючи вологі руки об рушник, що висить на плечі, промовила Альбіна. – Привіт, привіт, – з посмішкою дивлячись на дружину,
Маленький хлопчик запитав маму: “Чому ти плaчеш?” – “Тому, що я жінка!” – “Я не розумію!”, розповідає Сім’я і дім. Мама обійняла його і сказала “Ти не зрозумієш
«Ви ж так довго не їхали…». Ольга молила Бога про одне: повернути до життя її єдину доньку, її кpoвиночку. Та Іринка згасала, мов свічка. Лікарі безпорадно розводили руками.