fbpx
Я відчуваю, що десь мене сусід дурить, але ж я сама на це згодилася! Але після того, як сусіда мені правду розповіла, то вже не знаю, як і реагувати
Наш сусід Борис завжди десь був у дорозі – то відрядження, то далеке відрядження. Жив він з матір’ю і так до своїх п’ятдесяти не привів в дім невістки.
Звичайно, що від людей не сховаєшся і тут наша старша і каже: – Ти геть сором втратила? За жінкою й сорока днів нема, а ви вже за руки тримаєтеся!
Мені Юрко подобався, ще, коли був одруженим. Такий спокійний і врівноважений чоловік, сказав і зробив. А не так, як мій колишній – зробить як-небудь і прихвалює. А коли
Завів Руслан собі секретарку і закохався в неї без тями. А виявилося все дуже банально – замовив квіти їй, а принесли Алісі з підписом «Коханій Інні від Руслана»
Витягли ми зятька з села, але він вже й забув, як в подертих шкарпетках стояв у мене посеред хати… Нічого, я тебе породила, я тебе й відспіваю! Донька
– Мамо, – кажуть діти, – Ви в трикімнатній квартирі живете і думайте, як вам віку доживати, бо ми за вами ходити не будемо. В кожного своє життя. То ми пропонуємо квартиру продати і гроші відкласти на будинок піклування. І вам добре і ми гроші отримаємо
Правду кажуть, що твій характер – твоя доля. От у мене який характер? М’який, поступливий і вразливий, того я й сиджу зараз в притулку та з горобцем говорю,
Ми йшли дуже обережно з притиснутими до себе дзеркалами. Єдина свічка в руках ворожки була безсила перед темнотою. Жінка підходила до кожної з нас, проказувала якісь дивні слова, які закінчувала свистом, від якого в мене по тілу поповзли мурашки. Наостанок вона проводила своєю рукою по нашим обличчям
Надійка до ворожінь ставилася досить скептично. Але Соломійка сказала: це просто данина традиції. Богданка була дуже цікава до всього таємничого. Так як ворожити першокурсниці педучилища не вміли, то
Я, коли вперше невістку свою побачила, то мало не впала – мале, худе з села і без освіти! А мій син – красень і при гарній посаді. Поки не начальник, але на хорошому рахунку!
Привіз з відрядження і каже: – Мамо, Віра буде жити з нами. Я тільки сіла і вже нічого не казала – що тут скажеш, коли стоїть у всій
– Ой, та жени його! Ти ще молода, ще собі такого кавалера та знайдеш!, – кажу я своїй сорока п’ятирічній подрузі Нюсі вголос, але в думках я геть про інше
Ну, як можна так себе вести? То один, то другий і як не подобається, то одразу вона його під хвіст. Ні, щоб як всі порядні жінки, жити з
– Це що за помиї, – почала вона, коли спробувала першу ложку супу. Я страшенно втішилася, що не я варила його, бо це було б взагалі
Привів до нас син невістку знайомитися, я приготувала частування і раптом в пам’яті зринуло, як бабуся мого чоловіка себе за столом вела на моїх оглядинах. Аж мороз по
Коли уже сили були під кінець, я зателефонувала доньці у Німеччину. Надія була на те, що вона або до себе мене запросить, або допоможе мені із житлом тут. Все ж я її мама, повинні ж бути в неї почуття. Ольга вислухала мене мовчки, у трубці щось клацнуло і зв’язок обірвався. Потім прийшло повідомлення: “надіюсь, ти зрозуміла, чому саме у тебе така доля. Прощавай, мамо”
Коли уже сили були під кінець, я зателефонувала доньці у Німеччину. Надія була на те, що вона або до себе мене запросить, або допоможе мені із житлом тут.
Прийшли Єгор із Галиною мою доньку сватати. Обмінялись рушниками, вручила Надійка моя Єгору хлібину, пустила я сльозу і сіли ми до столу – знайомитись ближче. І тут починає зять мій майбутній говорити. Дивлюсь на нього і розумію, що десь я таку пісню багато разів чула. Прямо от точно знала, що зараз скаже. Уже й перепитала у Галини, а чи не син Єгор мого колишнього чоловіка
Прийшли Єгор із Галиною мою доньку сватати. Обмінялись рушниками, вручила Надійка моя Єгору хлібину, пустила я сльозу і сіли ми до столу – знайомитись ближче. І тут починає

You cannot copy content of this page