Історії з життя
Ми з Андрієм недавно купили собі квартиру в спальному районі міста, простору і гарну. Все обладнане та вмебльоване за останнім писком моди, як то кажуть – живи й
Отримавши зарплатню чоловік ділить її на чотири рівні купки: старшій, середній, нам і мамі. Спочатку мене дуже тішив такий розподіл, я думала, що мені пощастило знайти дуже мудру
Того дня я йшла до мами аби поділитись своїми планами і надіями, своєю радістю. Очікувала я чого завгодно але точно не таких слів. Моя рідна, завше спокійна мама
Вже сороківка на носі, а відголос “голодного” дитинства досі не минув безслідно. Куди не ткни поглядом – всюди радять полюбити себе, але у мене не виходить зовсім. Я,
Владлен Тарасович був вже в тому віці, коли ще пам’ятав смак маминих пиріжків і вже слабо уявляв для чого потрібна жінка. Він був при такій посаді, коли було
Але, коли я їй сказала, що не збираюся бути як вона, то це її просто обурило і підняло таку хвилю спротиву, що я вже не розумію, чи я
Була у мене подруга. На цьому історію можна й закінчувати. Але ж справа не в подрузі, а в мені. Розумієте, коли тобі подруга в десятирічному віці каже: –
Галі всі заздрили, а вона, по правді, й сама собі заздрила, адже такий красень на ній женився! І високий Іванко, і плечистий, погляд променистий, а усмішка білосніжна. Не
Петра Андрійовича дратувала його дружина – з розмовами пристає та в рот заглядає. – Ти не зрозумієш. – Того тобі треба. – Не пхайся не в свої справи.
Коли я говорила з кумою своєю, то добре почула чоловічий голос у її квартирі. Вона знітилась, почервоніла, сказала, що то хтось до неї прийшов, але не врахувала, що