fbpx
Головна

Історії з життя

Дзвінок пролунав пізно вночі і я не одразу й зрозуміла чий голос чую в трубці. З третього разу до мене дійшов сенс почутого, адже жінка на іншому кінці голосно хлипала і говорила не до ладу. Я одразу прокинулась і сіла, машинально сказала: “Звісно. ми будемо”. Лиш на ранок зрозуміла, яку помилку зробила
Історії з життя 0
Дзвінок пролунав пізно вночі і я не одразу й зрозуміла чий голос чую в трубці. З третього разу до мене дійшов сенс почутого, адже жінка на іншому кінці
Дивлюсь я на сваху свою і нічого зрозуміти не можу: у жінки ювілей завтра, гостей запрошено повно, а вона лиш овочі на салати наварила і ті вже перед святом кришити надумала. Та я б три ночв не спала і від плити не відходила, а тут посмішка і абсолютно розслаблений стан. Лиш пізніше я зрозуміла у чому річ
Історії з життя 0
Дивлюсь я на сваху свою і нічого зрозуміти не можу: у жінки ювілей завтра, гостей запрошено повно, а вона лиш овочі на салати наварила і ті вже перед
І ось сталося. Пізні приходи додому, довгі відрядження і нарешті в його речах я знайшла милий ланцюжок, такі носять, хіба, юні особи
Історії з життя 0
Ми з чоловіком познайомилися в сорок років, коли вже втратили надію на щастя і прожили разом десять років, коли я почала переконуватися, що стара приказка про сивину та
Подруга врятувала мій шлюб і я сказала, що зроблю для неї те саме, а вона така: «Тільки не треба мені грозити!».
Історії з життя 0
Подруга врятувала мій шлюб і я сказала, що зроблю для неї те саме, а вона така: «Тільки не треба мені грозити!» Мені сорок три і мало стукнути сорок
Я одразу запропонувала свекрусі відзначити її ювілей у нашому місцевому кафе. Друзів і родичів у Раїси Дмитрівни дуже багато, тож так було б і зручніше і нам усім простіше, адже ми всі працюємо. Однак свекруха не тільки відмовилась. а ще й посміялась з моєї ідеї. То чого ж тепер усі мене винною роблять?
Історії з життя 0
Я одразу запропонувала свекрусі відзначити її ювілей у нашому місцевому кафе. Друзів і родичів у Раїси Дмитрівни дуже багато, тож так було б і зручніше і нам усім
Діти таки не втримались і проговорились, не змогли вберегти таємницю. Тепер мені у супі і борщі та затія. Мама аж хлипати починає, як тільки на мене погляне: “Як же ти могла? У такий час?”.
Історії з життя 0
Діти таки не втримались і проговорились, не змогли вберегти таємницю. Тепер мені у супі і борщі та затія. Мама аж хлипати починає, як тільки на мене погляне: “Як
Йшли роки і Світлана жила й далі в своє задоволення, а ми з чоловіком в орендованій квартирі. Я не раз натякала свекрусі, що пора їй провести якусь бесіду з сестрою, бо якось несправедливо, що вона одна в двокімнатній квартирі, а ми тіснимося в однокімнатній
Історії з життя 0
Ми сиділи на сімдесятиріччі тітки Світлани, але мені зовсім не подобалося це святкування. За жінкою вже прогули пишуть, а вона отаке витворяє! Тітка Світлана – це родина з
Марія знала, що про неї кажуть сусіди. А вона ж ні до кого з них з протягнутою рукою не ходить, то чого ж її неміч так їм очі коле? – А де її донька?, – чує за спиною, бо люди ж думають, що вона вже й недочуває
Історії з життя 0
– Так хто його знає? Десь поділася, я лиш раз її бачила, а я тут все життя майже живу, – каже друга сусідка, – Сама Марія винна, раз
Ранковим автобусом я приїхала до Ані і подзвонила в двері. – Нічого не питай. Подруго, а одразу лікуй, – бадьорим голосом почала я і зупинилася. На порозі стояла не Аня. – Аня вдома, – спитала я розгублено. – А ви хто?
Історії з життя 0
Була у мене подруга, вірна і найкраща в світі, але я все зіпсувала, бачте, посоромилася виглядати, як всі! А тепер що? Ні подруги, ні прихистку. Знала я Аню
Ота неприязнь у мене залишилася до цих жінок – все везуть, несуть в тих торбинках та все заглядають, хто б купив. Ні, аби віддати сусідам та отримати подяку і вдячність. Отакі, що за копійку готові на все
Історії з життя 0
Ніну я не любила, ще коли ми по дачі були сусідками. Вічно торби в руки і на базар, все, що лиш проросло чи проклюнулося – все тягнула в

You cannot copy content of this page