Історії з життя

Я ще пам’ятую той час, коли ми були щасливі втрьох – я, мама і бабуся. Мама ходила на роботу, а бабуся водила мене в садочок, завжди мала в

Була собі на світі жінка, років шістдесяти, дуже добра і віддана. Одного ранку вона прокинулася від того, що нікому не потрібна. Діти перестали до неї телефонувати щодня, а

Я з самого початку була проти того аби мій син одружувався на дівчині, яка молодша за нього на п’ятнадцять років. – Владику, краса мине, а характер залишиться. Що

Знаєте, як це прозвучало… Не як грім серед ясного неба, а як ну щось таке буденне, що всі знають навколо, а я ні. І от зараз би мали

Моя історія схожа на багато хто, з чоловіком прожили 23 роки в шлюбі, а останній рік став нестерпним. Він влаштувався на нову роботу, а там нові враження нові

Я розлучена вже понад два роки, мені зараз 30, є син, йому 9. На даний час син живе з батьками чоловіка, сам хоче там жити, вони з бабусею

Ми просто з бабусею жили разом. Бо ж з ким мені ще було жити? Дівка в тридцять років? Якби мені зовнішність Галини, нашої сусідки, то тоді я б

– Скільки можна по тому телефону балакати?, – я вже не могла втриматися і просто вже не собі під ніс бурчу, а в очі невістці кажу, – Ні

То чим не гарна пара? І похвалить мене, що у мене все чітко і без прогулів. – Ви наша краща працівниця, – каже мені Анатолій Васильович і підморгує.

Як завжди, раз в місяць, Сергій брав наших дітей-підлітків до себе або приїжджав до нас, щоб побути з ними. Я не противилася таким відвідинам і завжди старалася щось