Історії з життя
— Вибач, Маріє, я йду. Я зустрів іншу жінку. Вона при надії, чотири місяці. Тільки, будь ласка, без зайвих емоцій. Петро стояв у коридорі з нашою старою сумкою.
Моя подруга завжди вміла привертати увагу і справляла враження на оточення, відколи я її знала. Впродовж десяти років я була свідком її яскравих подій, які викликали у мене
— Я принесла тобі документи, — різко кинула Тамара Петрівна на стіл аркуш паперу, її голос тремтів від неприхованої неприязні, ніби вона ледве стримувалася, щоб не виплеснути все
– Мамо! Ну, мамо, можна мені з дівчатками на гірку? – Яку ще гірку? У тебе ж горло! – Мамо! Я одягну штани з начосом! Штани з начосом
— Олено, ти ж не думаєш, що я це так залишу! — мій голос тремтів, ніби тонка струна, готова порватися від найменшого дотику. Я стояла посеред вітальні її
– Бабо Ганно, розкажи казку, – підійшов до мене мій трирічний онук, Сашко, тримаючи в рученятах нову книжку з яскравими малюнками, яку нещодавно купила його мама, наша донька
— Оксана, ти що, забула? Це мій будинок. Він дістався мені від батька. Тож не пхайся зі своїми шпалерами, — різко кинув Андрій, його голос лунав холодно, наче
Коли Тарас дізнався, що його мама знову збирається до них на всю зиму, він довго думав, як про це сказати дружині. Сам він не в захваті, але Оленка
Як діяти, коли людина робить тобі добро, допомагає дуже суттєво, але при тому все обертається геть не так, як би мало бути? А, коли ця людина – мама,
– Ну. – сказала я, намагаючись стримати тремтіння в голосі. – «Ну»? – Сергій звучав обурено, ніби я була винна в усьому. – Це все, що ти хочеш