Головна

Історії з життя

— Щось ти позеленіла, Надько, — раптом сказала жінка.
Історії з життя 0
Надії нещодавно виповнилося тридцять вісім років, і все її життя вимірювалося змінами: ранкова, вечірня, вихідний раз на два тижні. Сім’ї не було, лише стара мати вдома, яка ледве
— Вона просто колишня, у нас спільні справи незавершені, — глухо сказав він. — Скільки можна це жувати? Вона людина спокійна, не влаштовує сцен через кожен дзвінок. А ти з кожної дрібниці робиш проблему.
Історії з життя 0
Дощ періщив по підвіконню вже третю годину поспіль, затікаючи під старий дерев’яний пройом. Христина підклала під раму складену в кілька разів стару кухонну серветку, щоб вода не йшла
Не витримавши, я набрала свою найближчу подругу Олену. Швидко, подекуди плутаючись у словах, описала їй увесь цей «фестиваль турботи». – І що саме тебе так лякає? – щиро здивувалася Олена у слухавку
Історії з життя 0
У понеділок Артем приготував вечерю. Сам. Без жодних натяків чи прохань з мого боку. Запечена курка з травами, легкий салат і навіть якийсь вигадливий соус, рецепт якого він,
Вона знову влаштувала мені показову вичитку через те, що я затримався на якусь нещасну годину. Розумієш, Сєня? На шістдесят хвилин пізніше прийшов – і натомість отримав зіпсований вечір та купу претензій
Історії з життя 0
Ноутбук на кухонному столі зазвичай означав одне з двох: або Андрій знову засидівся за робочими звітами до світанку, або просто забув закрити кришку, поспішаючи. Того вечора було друге.
– Це що… подарунок? – тихо, але виразно запитала вона, переглянувшись із подругами. – Дякую, звісно. Але скажи мені, Оксано, це зараз так заведено? Дарувати жінці на ювілей банки з миючими засобами? Я що, на заслужила навіть на скромний букет квітів? Ти вирішила нагадати мені, що я маю тут прибирати?
Історії з життя 0
Кажуть, що люди діляться на два типи: одні бачать у квітах красу та поезію, інші — марнотратство, що за тиждень перетвориться на сміття. Себе я завжди зараховувала до
– Дивись сюди, малий, – сказав батько, тицяючи пальцем у зображення дівчини з густим волоссям і відкритим поглядом.- Бачиш, якою гарною була наша мама? А тепер подивись на неї. Оце тобі урок на майбутнє: не одружуйся з першими красунями, щоб потім не розчаровуватися, коли вся ця краса зникне за каструлями.
Історії з життя 0
Віталій сидів на дивані, тримаючи в руках стару глянцеву фотокартку, де краї вже трохи облупилися й загорнулися всередину. Хлопець, якому щоправда виповнилося сімнадцять років, стояв поруч, заглядаючи через
— Мені байдуже на твою Галину, — тихо сказала вона. — І на твої гріхи теж. Я просто хотіла, щоб у нас усе було як у людей. А вийшло, що я жила з манекеном. Йди геть, Ігорю. Бачити тебе не хочу. Їдь до своєї Христини, роби що хочеш. Мені вже все одно.
Історії з життя 0
Ігор сидів на кухні й намагався відтерти пляму від кави з рукава сорочки. Нова пральна машина Юлії за тисячу доларів чомусь постійно залишала розводи на тканині. Юлія в
— Любо Петрівно, добрий вечір. Вибачте, що турбую. Тут така справа… Мені дві ночі поспіль сниться один і той самий сон. Дівчина вимагає повернути квіти, які я на ринку купила. Я вже спати боюся.
Історії з життя 0
Оксана зачинила офіс о пів на сьому вечора, перевірила, чи вимкнено кондиціонер, і двічі повернула ключ у замку. На вулиці мрячило. Вона підняла комірець куртки й пішла в
– Мамо, я вас прошу, не лізьте в наше життя, – різко обірвала її Людмила. – Нам тут жити, а не вам. Як Віталій сказав, так і буде.
Історії з життя 0
Віталій сидів, спершись ліктями на липку поверхню клейонки, і перекручував у пальцях пластмасову кришку від банки. Вечірнє світло падало крізь немите вікно, вихоплюючи порожні тарілки та залишки хлібних
— Коли ти вже будеш? — питала Наталя, і її голос через тріск у слухавці здавався глухим. — На тебе вдома чекає великий сюрприз. Давай швидше закінчуй там.
Історії з життя 0
Осінь видалася сирою. Листя на тротуарах швидко перетворювалося на брудну кашу, яку двірники згрібали великими дерев’яними лопатами до бордюрів. Сергій повертався з ринку з важким пакетом, де лежали

You cannot copy content of this page