Головна

Історії з життя

Того вечора я була вдома сама. Пролунав дзвінок у двері. Я подумала, що це Артем вирішив зробити сюрприз, але на порозі стояли дві жінки. Одну я впізнала — це була Вікторія, мати Артема
Історії з життя 0
Ми зустрілися на практиці в таборі і не могли відвести один від одного погляду. Почали зустрічатися одразу після повернення до міста. Це був той щасливий час, коли кожен
Мати побачила доньку на порозі й заціпила зубами губу. Вітчим, Степан, якраз чистив чоботи в сінях. Він мовчки відсунувся, даючи Лілі пройти. — Ну що, привезла? — замість привітання кинула мати. — Довчилася?
Історії з життя 0
Ліля заштовхала важку сумку під сидіння. Вона сіла біля вікна, притиснувши долоні до холодного скла. Платформа за вікном хиталася в мареві ліхтарів, люди бігли повз, тягнучи картаті сумки.
Насправді Віктор говорив неправду. І про їжу, і про затишок. Вдома завжди пахло випічкою, а сорочки були випрасувані. Просто за два місяці до цього він на дні народження у колишнього однокурсника познайомився з Катериною
Історії з життя 0
Надворі вже сіріло. Юлія стояла біля вікна, притиснувшись лобом до холодного скла. Дивитися на вулицю не хотілося, але й відійти не було сили. Все здавалося якимось липким —
Оксана розмазувала сльози по щоках, сидячи на низькому ослоні біля печі. Її довге світле волосся розсипалося по плечах, чіпляючись за ґудзики старої кофти. Вона не просто плакала, вона вила від відчуття несправедливості, яке буває лише у вісімнадцять років.
Історії з життя 0
Оксана розмазувала сльози по щоках, сидячи на низькому ослоні біля печі. Її довге світле волосся розсипалося по плечах, чіпляючись за ґудзики старої кофти. Вона не просто плакала, вона
Що «щодо завтра»? – запитала вона рівним тоном, у якому вже починало дзвенити роздратування. – Віталію, не починай. Ми домовилися. Продавець чекає, завдаток вносимо завтра. Якщо ти знову почнеш скаржитися, що район не той чи поверх високий, я просто не витримаю цієї розмови.
Історії з життя 0
– Завтра о десятій годині у нотаріуса. Паспорт не забудь, і, будь ласка, перевір, щоб він не лежав у кишені тієї куртки, яку ти в хімчистку здав. Оксана
Доброго ранку, донечко, — свекруха зайшла з пакетами в руках. — Я вам пиріжків напекла. Подумала, що ви тут зовсім голодні, мабуть, харчуєтеся всякою нісенітницею
Історії з життя 0
Анна стояла посередині кімнати й дивилася, як Богдан встановлює книжкову полицю. Руки чоловіка були в пилюці, на чолі блищала краплинка поту, але посмішка не зникала з його обличчя.
— Ну як у якому, — розвів руками свекор. — Андрійко з Наталею тісняться в тещі, він ніяк нормальну роботу знайти не може. А в Олени взагалі скрута… аліменти мізерні, орендоване житло дорожчає. Якби їм трошки допомогти з нерухомістю…
Історії з життя 0
Анна розклала документи на кухонному столі, ніби карти в пасьянсі. Заповіт лежав зверху всіх паперів. Той щільний аркуш із синьою печаткою, який за один тиждень перевернув її життя.
— Він такий дбайливий з нею був, — тихо казала Катерина. — Я справді вірила. Ми навіть обговорювали, що після Нового року вони переїдуть до мене
Історії з життя 0
— Віко, я лиш трохи хотів розважитися. Ти знаєш, як нудно сидіти на майданчику серед десятків мамусь, які торочать тільки про молоко та підгузки, — Артем переминався з
— Рито Петрівно, а де врожай? Ви ж учора по телефону казали, що помідори обсипаються, треба збирати.
Історії з життя 0
– Вам точно треба дачу, – отак жартома сказав мені зять і кивнув на мої «клумби» серед зими: на підвіконниках і цибулька молоденька, і кріп, петрушка, базилік. Це
Я дачу обрала, бо не хотіла за квартиру змагатися, якщо чесно, а тоді, після натяків доньки поїхала в те село. Побачила хатинку і закохалася.
Історії з життя 0
Ця історія почалася з того, що нашої тітки не стало. Майно ділили швидко: брат із сестрою забрали квартиру в місті, бо їхнім дітям треба було помагати, а мені

You cannot copy content of this page