fbpx
Син поставив перед дуже нелегким вибором – вчинити по справедливості, або так, як буде правильно для нього і його сім’ї. Говорив він зі мною і довго і емоційно, казав, що він, то є єдина рідна мені людина у цілому світі нині. Однак, вся ця каша саме через те, що його слова, як виявилось, не зовсім правда
Син поставив перед дуже нелегким вибором – вчинити по справедливості, або так, як буде правильно для нього і його сім’ї. Говорив він зі мною і довго і емоційно,
Коли свекруха нам ключі від своєї квартири на весілля подарувала, я думала що стану господинею у власному домі. Наївна! Хазяйнувала то я, а от господинею була свекруха і часто приїздила, аби це довести. Та сталось те, після чого моя свекруха до нас приїздить тільки на свята, та й то рідко
Коли свекруха нам ключі від своєї квартири на весілля подарувала, я думала що стану господинею у власному домі. Наївна! Хазяйнувала то я, а от господинею була свекруха і
Троє дітей ми виростили з чоловіком в цій малій хрущовці, всіх любили однаково, але тепер я не впізнаю в цих дорослих жінках, тих маленьких дівчаток, яких любила і леліяла
Катерина, наймолодша, поїхала за кордон, а от Лариса і Марія чомусь вирішили, що моя квартира їм вкрай потрібна. Я людина не з полохливих і можу за себе постояти,
Жила я з чоловіком лише заради дітей. Мій Максим не гуляв, не переробляв, все спокійно та поволі робив, що мене аж хапало інколи. До їжі був такий самий – міг перед тарілкою пів години просидіти, а перед телевізором міг провести й все своє життя. Я одна крутилася всюди, бо знала, що дітей треба на ноги ставити, а з таким газдою миші могли нам все поїсти
Діти мої виросли, син оженився в місто, а донька у нас жила, бо не довго прожила з чоловіком, зате нас онучок тішив. Мирося поїхала теж в місто, бо
В кімнаті було ще чотири жінки і кожну з них сюди відправили рідні діти, тому мені на серці стало легше, мене ж відправили чужі, хоч і рідні серцю. Казала мені мама аби я на чужі діти не йшла, а я затялася
– Які вони чужі? Я ж їх змалку знаю, вони мені як рідні! – Ой, дивися, бо як виростуть, то й зрозумієш, що не буде біля кого голови
Я сина застерігала, щоб він з Ритою не женився, але ж де його було переконати. А я вже бачила, що вона надто в собі певна, тим більше, що стала між двома друзями, які її любили і знала про це добре
Як не одному голову крутила, то іншому. Мій Сергій виявився більш витривалим. Бо Олег не витримав і поїхав за кордон на заробітки, а Рита вже до мого сина
“Який мужчина. – протягнула сваха, щойно ввійшла у наш дім сватати доньку, – Що ж ти, Лесю не казала мені що маєш такого тата? Не сором було ховати?”. А мій чоловік стоїть мов та ружа – червоний і щасливий. Бачу, плечі розрівняв і очі засвітились
“Який мужчина. – протягнула сваха, щойно ввійшла у наш дім сватати доньку, – Що ж ти, Лесю не казала мені що маєш такого тата? Не сором було ховати?”.
“Ти не права, – каже мені мама вкотре. – Він усе вже зрозумів і усвідомив, не бачиш – кається. То вже гордість у тобі говорить. Нею ти дітей сиротиш, бо життя, то не чорне і біле”. Слухаю і усміхаюсь, бо вона поняття не має про що нині просить. Та й усі, хто мені співають пісні от такі не усвідомлюють, що то не помилка зі сторони чоловіка була
“Ти не права, – каже мені мама вкотре. – Він усе вже зрозумів і усвідомив, не бачиш – кається. То вже гордість у тобі говорить. Нею ти дітей
Дожила я вже до того, що менша невістка до мене сина не пускає: “Як треба, – каже мені, – то несіть свій борщ у каструлі сюди, бо я чоловіка до вас не відправлю і край”. Бачте, береже вона його, швидко добро забула
Дожила я вже до того, що менша невістка до мене сина не пускає: “Як треба, – каже мені, – то несіть свій борщ у каструлі сюди, бо я
Звичайно, що я помітила переміни в чоловікові, але я ніяк не пов’язувала їх з тим, що у нього хтось є. Яка інша жінка, коли вже пенсія на носі?
Михайло приходив з роботи дуже невдоволеним, хоч його завжди зустрічав прибраний дім і смачна вечеря. Проте, чоловік робив такий вигляд, неначе я йому підсовую собачі консерви, а не

You cannot copy content of this page