Історії з життя
Син поставив перед дуже нелегким вибором – вчинити по справедливості, або так, як буде правильно для нього і його сім’ї. Говорив він зі мною і довго і емоційно,
Коли свекруха нам ключі від своєї квартири на весілля подарувала, я думала що стану господинею у власному домі. Наївна! Хазяйнувала то я, а от господинею була свекруха і
Катерина, наймолодша, поїхала за кордон, а от Лариса і Марія чомусь вирішили, що моя квартира їм вкрай потрібна. Я людина не з полохливих і можу за себе постояти,
Діти мої виросли, син оженився в місто, а донька у нас жила, бо не довго прожила з чоловіком, зате нас онучок тішив. Мирося поїхала теж в місто, бо
– Які вони чужі? Я ж їх змалку знаю, вони мені як рідні! – Ой, дивися, бо як виростуть, то й зрозумієш, що не буде біля кого голови
Як не одному голову крутила, то іншому. Мій Сергій виявився більш витривалим. Бо Олег не витримав і поїхав за кордон на заробітки, а Рита вже до мого сина
“Який мужчина. – протягнула сваха, щойно ввійшла у наш дім сватати доньку, – Що ж ти, Лесю не казала мені що маєш такого тата? Не сором було ховати?”.
“Ти не права, – каже мені мама вкотре. – Він усе вже зрозумів і усвідомив, не бачиш – кається. То вже гордість у тобі говорить. Нею ти дітей
Дожила я вже до того, що менша невістка до мене сина не пускає: “Як треба, – каже мені, – то несіть свій борщ у каструлі сюди, бо я
Михайло приходив з роботи дуже невдоволеним, хоч його завжди зустрічав прибраний дім і смачна вечеря. Проте, чоловік робив такий вигляд, неначе я йому підсовую собачі консерви, а не