Історії з життя
За тиждень до свята мене невістка набрала. Говорить про погоду, сусідку і ціну на масло в найближчому супермаркеті, але ж я відчуваю, що причина дзвінка геть не в
Не встигли ми мою доньку провести в останню путь, як зять мені на двері вирішив вказати. Бачте, у дім уже нова господиня прийти повинна після сорокового дня, а
Вітчим мене набрав десь о другій ночі, я й не одразу змогла його слова розібрати, він аж захлипався. Я уже казна-чого собі надумала, аж ноги потерпли, аж поки
Доля інколи так розвертається, що аж в голові паморочиться, але для людей, таких, як вона, то так якби й нічого не сталося. Знала Оля з дитинства, що я
Що може бути безглуздішим, як ювілей на робочому місці ще й в нічну зміну… – А що ти хочеш?, – каже моя напарниця Зіна, – сьогодні середа, хто
Ми з Євгеном зустрічалися вже майже рік, але знайомити мене зі своєю мамою він не спішив. Звичайно, що для холостяка з власною квартирою та хорошою роботою, я не
Ох, і випало ж мені щастячко давати характеристики моїм молодим односельцям – як не женихові, то обраниці міських наречених, а через це стати ворогинею і для своєї колеги,
Ох… Мій чоловік був великим начальником, тому ми мали все в ті часи – найкращі путівки, перепустки в універмаги, товари по блату і найкраща освіта для нашої доньки.
Занісши речі до квартири я нарешті видихнула, ну нарешті усі наші печалі минули. Я щиро вірила у те, що віднині фінансові негаразди відступлять і нам стане легше. Але
Коли мене “никриває”, опускаються руки і я втрачаю надію, то одразу пригадую історію про свою сусідку бабусю Ліду і виноградну лозу. Дивлюсь, на розкішний виноград і бабцю під