Історії з життя
Як тільки сестра нас прихистила, я одразу вирішила, що не буду сидіти склавши руки. Хоч у мене і двійня, якій ще й трьох років не було, але я
Як тільки ми приїхали мого Ромку обступили менші братики і сестрички. Він кожному дав гостинці і по двісті гривень. Потім. уже мамі своїй тихенько вручив п’ять тисяч. Все
Цю дівчинку поклали до нас у палату, коли я вже мала виписувалася зі своєю ногою. Така худесенька, лише очі великі, не дивно, що невдало впала, бо ж звідки
А Славко не виховував, він скоріше завжди робив Зої зауваження: – Ти не вмієш ділитися, – коли дитина не хотіла віддавати йому частину цукерки. – Ти не вмієш
Та й мої брати та сестри теж не видалися надто радими перейняти мамин досвід – двоє дітей максимум. Зараз за родинним столом всі й вміститися не можуть, треба
– Та, що я таке зробила, – питаю її, – Хлопець хороший, має добру роботу. Чого тобі ще треба? Ти в паспорт подивися, а тоді мені такі речі
Складаєш, складаєш, складаєш… Копійка до копійки, щоб було на чорний день. Далі купуєш на ті гроші щось гарне і все життя милуєшся, і вважаєш, що значить і ти
Я все Зої говорила, що вона його надто любить, надто ідеалізує, надто романтизує, надто довіряє. А Іван те все під ноги. Маленькій Софійці й двох не минуло, як
Свого часу донька пішла проти нашої волі і вийшла заміж за того Дмитра. Ми довго із нею не розмовляли, аж поки онук не з’явився. Чоловік не захотів, а
У нас із чоловіком двоє дітей. Старший тоді ходив у перший клас, а молодшому було лише три з половиною роки. Коли старший син був маленьким, я все встигала: