Історії з життя
Чотири місяці тому я ще не уявляла, що моє життя зміниться так кардинально. Тоді я стояла на кухні своєї маленької трикімнатної квартири, готуючи вечерю для наших із Артемом
«Я хочу тобі добра, як-не-як, ти була доброю дружиною для мого сина», – почала свекруха, а далі почалися метаморфози, бо з приємної жінки, яку я знала, вона перетворилася
— Досить, Валентино Семенівно! Я більше не терпітиму ваших образ! — вигукнула я, відчуваючи, як голос тремтить від обурення, але водночас набирає сили. Уся кімната завмерла, гості перезирнулися,
– Мамо, ми живемо неправильно! – От і Сашко зі школи повернувся! Ми з Олексійком тебе вже зачекалися! – лагідний голос мами, радісне сопіння трирічного братика, аромат маминих
– Мамо, чого ти мовчиш? Ми твоя родина, а не цей чоловік, я його взагалі вперше бачу! Та й що ти собі надумала ти ж уже не молода!
Я відчинила двері своєї квартири, втомлена після довгого дня на роботі, і одразу почула голоси з кухні. Серце закалатало, бо я не чекала гостей. У передпокої стояли чужі
Свекруха й не дала мені слово сказати, для неї вже було звичним приїжджати до нас і «вправляти синові совість», як вона це називала. Я була їй за це
— Ти як могла таке зробити? — Вадим тримав у руках пачку паперів, його обличчя червоніло від обурення. — Ти купила квартиру і навіть не подумала мені сказати?
На зупинці, окрім мене, стояла мама з восьмирічною дівчинкою. Холодний пронизливий вітер, похмурий день, усе сіре й непривабливе. У мене в одному вусі навушник, мама дівчинки занурилася в
– Олено, ти сама кажеш, що в місті спекотно. А Марія ж чекає дитину. – У Марії є чоловік, якщо їм потрібен заміський будинок, нехай він орендує для