Головна

Історії з життя

— Квітка? — здивовано підняла окуляри реєстраторка. — Ви впевнені? Може, краще запишемо Світланою чи хоча б якось більш звично? Дівчині ж потім жити з цим ім’ям.
Історії з життя 0
Усе дитинство я пам’ятаю великий кущ бузку під вікном нашої кухні. Він розростався так дико й пишно, що весною в кімнаті завжди стояла якась особлива, затишна напівтемрява. Я
— Мамо, а хто це з тобою? — запитав син, коли ми вийшли до машини, де нас чекав чоловік, якого, як виявилося з документів, звали Андрієм.
Історії з життя 0
У моєму житті давно не було вихідних. Коли за тобою тягнеться шлейф чужих виборів, дні тижня втрачають колір і розрізняються лише за тим, наскільки сильно болять ноги під
Світлана намагалася у всьому догодити свекрусі. Купувала їй хустки, вмовляла поїхати до міста в магазин, щоб оновити одяг.
Історії з життя 0
Служба на Хмельниччині добігала кінця, і Роман усе частіше роздивлявся навколо, намагаючись уявити своє подальше життя. Вдома, у невеликому селі на Полтавщині, на нього чекали батьки та молодший
— Ти уявляєш, Лідо, я просто не знаю, за що хапатися, — нарешті тихо промовила я, дивлячись на темну рідину в чашці. — Усе моє життя, яке я так ретельно вибудовувала, тепер тріщить по швах. І найсмішніше, що я сама колись дозволила всьому цьому статися.
Історії з життя 0
Я сиділа на кухні, обхопивши руками теплу чашку з міцним чорним чаєм. Навпроти мене вмостилася Ліда — моя найближча подруга ще з університетських років. Вона мовчки дивилася, як
– Не треба нікому дзвонити, – тихо сказала Ольга. Вона сіла в ліжку, спустивши ноги на холодну підлогу. – Андрій на роботі постійно, навіщо його турбувати через мої примхи. Сідай поруч, Степане. Мені треба з тобою поговорити.
Історії з життя 0
Ольга прокинулася від дивного відчуття у грудях. Вона спробувала глибоко вдихнути, але повітря зупинилося десь посередині, змусивши її лише коротко кашлянути. Навколо панувала тиша, яка буває тільки на
— Не вигадуй. Ти живеш у чужих людей, коли в тебе є власна квартира. Збирай речі, я приїхав забрати тебе додому.
Історії з життя 0
Залізничний вокзал зустрів нас задухою. Коли ми врешті вийшли з вагону й пересіли в старий міжміський автобус, у мене всередині все стислося від невідомості. Я намагалася дивитися у
У понеділок розпочалися уроки. Мій перший клас — шостий — зустрів мене настороженою тишею. Коли я підійшла до столу й збиралася сісти, помітила, що дерев’яне сидіння стільця густо натерте білою крейдою. Хтось із хлопців на задній парті пирснув у кулак.
Історії з життя 0
Автобус смикнувся востаннє, видихнув хмару сизого диму і рушив далі, залишаючи мене на роздоріжжі. Я поставила дві важкі валізи на траву біля пофарбованої в синє зупинки. Навколо панувала
Тепер ця земля належить чужим людям, а сама господарка перетворилася на бездомну блукачку з однією дерматиновою валізою в руках.
Історії з життя 0
За високим глухим парканом із сучасного темного металопрофілю тепер вирує абсолютно інше, чуже й невідоме життя. На місці старого дідового саду розкинувся ідеально підстрижений смарагдовий газон, а замість
Донька Вікторія виходила заміж тричі, і кожного разу її шлюб розпадався через її марнотратство та небажання працювати. Вона звикла жити на широку ногу за рахунок чоловіків або матері, витрачаючи колосальні суми на брендовий одяг
Історії з життя 0
Того холодного листопадового ранку все село вийшло до дерев’яних парканів, аби на власні очі побачити дивовижну та моторошну процесію. Повітря протяло різким морозом, а з димарів тягнувся густий
— Слухай, Насте, — Мирослава підійшла ближче й стишила голос. — У мене для тебе новина. Тільки ти не лякайся. До мене Орест приїхав. Він у місті мав якісь справи й завернув до нас на день.
Історії з життя 0
Я стояла біля вікна й дивилася, як на подвір’ї повільно осідає вечір. Назар знову десь зник ще з обіду, кинувши серед двору напіврозібрану косарку й замащені мазутом рукавиці.

You cannot copy content of this page