Історії з життя
— Ларисо, ти серйозно? Ти втретє при надії? — голос моєї молодшої сестри Олени тремтів. Вона стояла посеред моєї тісної кухні, тримаючи в руках пакет із продуктами, які
Я не здивована, що все так сталося, хіба тим, що сталося аж так пізно. Але зараз, як на мене, атмосфера в родині набагато приємніша, ніж було до того.
Спочатку «затримався на роботі», потім «відправляють у відрядження», потім ще в одне, аж поки вони не зіткнулися чолом до чола у торговельному центрі, коли він мав бути зовсім
Поведінка свекрухи була дивною, вона раптом стала до мене доброю. Спочатку я подумала, що це все через те, що ми нарешті з чоловіком стали на ноги. Але далі
До чоловіка не доходило вже який місяць, а я не могла в очі сказати, бо відчувала, що тут і є моя вина. Але як отак чесно сказати, то
— Набога, хто там так наполегливо стукає? — я відчинила двері, відчуваючи, як у горлі стискається клубок. На порозі стояла Олена Василівна, моя свекруха, у своєму бездоганному сірому
Я сиділа за кухонним столом, тримаючи в руках холодну чашку з міцною, майже чорною заваркою. Чайник ще гудів, але я не звертала на нього уваги. Усе, що було
Олена довго терпіла витівки Тараса. На притирання характерів, а притиралася, по суті, лише вона, пішло понад десять років. До того часу Олена вже досконало знала всі звички та
Вечір був теплим, пахло смаженим м’ясом і літніми квітами. Ми з кумою Олесею сиділи на подвір’ї, біля мангала, де тихо потріскували дрова. Чоловік мій, Тарас, саме перевертав шашлики,
У мене на роботі є пані Олена. Дуже добра пані, бухгалтерка, років десь п’ятдесять п’ять їй, з яких років тридцять п’ять вона щасливо одружена з одним і тим