Історії з життя
Від почутого телефон випав з моїх рук, мене всю трусило. Кинулася вмивати лице, шепочучи про себе: «Як вона могла не сказати, що вийшла заміж?». Так, рідна донька, єдина
Всі навколо говорили про те, коли ж буде те бабине літо, коли хоч на день припиниться дощ, коли почне збільшуватися день. Ми теж колись з мамою вели про
Мама завжди їй шепотіла: якщо доля змушує тебе довго чекати, це означає, що вона готує для тебе щось справді велике. Мати вірила, що має щось нарешті змінитися в
Я лежала на вузькому лікарняному ліжку, втупившись у тріщину на стелі, коли телефон завибрував на тумбочці. Серце закалатало від передчуття: це була моя найкраща подруга Олена, і я
«Знаєш, Наталю, після всього я не думала, що ти станеш на материн бік. Особливо, після того, як вона вчинила щодо нас». Слова сестри були справедливі, але я теж
З такою поведінкою я стикалася з самого дитинства, але чомусь я ніколи так не поводилася. Бракувало духу чи що. Я ось про що, коли в дитинстві ти не
Свекруха пішла, а я занурилася у думки. Вона нагадала мені про те, що скоро буде наша річниця – двадцять п’ять років разом. – Не знаю, чи й треба
Той день почався, як і багато інших: я прокинулася о сьомій ранку, заварила собі міцну каву і сіла за ноутбук. Моя робота — бухгалтера — вимагала повної концентрації.
Глибокої осені, коли холодний вітер гудів за вікном, я стояла посеред власного двору і не могла повірити своїм очам. Мій ретельно спланований сад, над яким ми з чоловіком
Мене звати Оксана, і я живу в невеликому селі, у міцному будинку, який дістався мені від батьків. Цей дім — мій притулок, моя фортеця, але саме тут мені