Чоловік спльовує і йде геть. І я спльовую, бо з таким чоловіком все життя живу – все йому «не на часі», а ми скоро два на два будемо викопувати, а не траншею на водогін
– Іване! Дивися, що пишуть – «В Китаї знайшли зливний унітаз, якому дві з половиною тисячі років»!, – кричу чоловікові. – І що?, – бурчить він у відповідь.
Чоловік пам’ятав, як у молодості бігав за Валентиною, мамою Лариси, але гонорова красуня крутила носом, чекала принца на білому коні, і на таких сільських хлопців дивилася звисока, поки не «залетіла» невідомо від кого, на зловтіху невдалим залицяльникам. Його давня образа ніяк не відпускала, а зараз сина їм подавай. Не вийде! Тому хай Микита йде до війська, щоб чого не вийшло, а дівчина хай пошукає іншого. Забудеться за ці два роки: очі не бачитимуть – серце не болітиме
Катерина і просила сина, і сварила, щоб не ходив до дівчини, яку незлюбила через її маму – вважала жінкою не гідної поведінки, бо народила позашлюбну дитину, мовляв, яблуко
Почувши новину про те, що стане бабусею. мама сама нам запропонувала, аби ми до неї переїхали. Вона одна у трикімнатній квартирі живе, а ми свою орендували. “Доки онук з’явиться, то ви й кімнату йому облаштуєте” – говорила вона. Звісно, ми погодились, хто ж знав, що мама втне таке
Почувши новину про те, що стане бабусею. мама сама нам запропонувала, аби ми до неї переїхали. Вона одна у трикімнатній квартирі живе, а ми свою орендували. “Доки онук
Але якось приїхала сусідка з-за кордону і прийшла до мене.- Не хочу тебе засмучувати, але має твій Степан іншу. То не є добра дівчина, бо має таку славу, що поки у чоловіка є гроші, доти вона з ним. Кажу тобі, бо не хочу аби ти на мене мала жаль, що я знала і не сказала тобі
Тоді дуже хотіла знати, що ж буде з розлучницею. А тепер через стільки років маю відповідь – вона зістаріється й змиршавіє. Мої б знання теперішні мені тодішній і
“Радість” материнства моя мама вирішила згадати у 47 років. Вона саме із заробітків повернулась зі своїм кавалером, от і вирішили сім’ю створити. Я у неї з’явилась рано дуже, то мені нині тридцять. Виходить, що “сестричка моя буде молодшою від дітей моїх на добрий десяток років. А мама ще й приходить до мене зі щасливою такою посмішкою. Прохання у неї до мене “малесеньке” є. Вислухала я її, а що відповісти й не знаю
“Радість” материнства моя мама вирішила згадати у 47 років. Вона саме із заробітків повернулась зі своїм кавалером, от і вирішили сім’ю створити. Я у неї з’явилась рано дуже,
Учора дзвонить мені сваха Люба з України. Я знаю, що у сім’ї сина щось не ладналось, відчувала по голосу, хоч він мені і не говорив нічого. Ми з Любою гарно спілкувались усе життя, подругами були і коли діти наші побрались, то стали мов сестри рідні. Узяла я трубку, думала поговоримо, як завжди, посміємось, однак, на мене без “добридень” посипалась купа претензій. Найголовніша ж та, що я є не надто відповідальною мамою свого сина
Учора дзвонить мені сваха Люба з України. Я знаю, що у сім’ї сина щось не ладналось, відчувала по голосу, хоч він мені і не говорив нічого. Ми з
Мого чоловіка вважають за добру людину, він нікому в очі не говорить про те, що той не правий. Якщо є якісь непорозуміння на роботі, то йому легше змовчати, ніж за себе постояти. Правда потім він на мені це все випробовує
Чужому прощаєш сто раз, а рідному – жодного? Чого так? Ми одружилися, коли обом вже було за двадцять – нормальний вік для одруження, коли ще не знаєш, в
– Мама залишила тебе у вісім місяців!, – вкотре розповідає свекруха моєму синові історію свого подвигу. Чи до неї не доходить, що вона меле, чи їй так важливо винищити свої заслуги?
«Залишила у вісім місяців» – це не залишила під церквою у коробці з-під взуття, а залишила в теплій хаті з бабусею, коли сама пішла на роботу перед тим
Коли у квітні минулого року поріг моєї квартири переступив син із невісткою, я була дуже тому рада. Вони саме на відпочинку були за кордоном, коли усе те почалось. добре, що не вдома, бо вже до того часу і будинку такого не існувало. Пожили ми під одним дахом сяк-так зо два місяці і зрозуміли, що діла не буде – треба роз’їжджатись. Винайняли вони квартиру і з’їхали, а нещодавно син із папірцями якимись прийшов, а поруч нього жінка незнайома
Коли у квітні минулого року поріг моєї квартири переступив син із невісткою, я була дуже тому рада. Вони саме на відпочинку були за кордоном, коли усе те почалось.
Все життя я любила чоловіка своєї подруги, але вона нічого не здогадувалася та приходила до мене за порадами, як його втримати
Моя мама так мене виховала, що не можна брати чуже – ні яблука з дерева, ні чужого хлопця. – Дитино, у тебе все має бути своє і ти

You cannot copy content of this page