Пішов сьогодні одного чоловічка на станцію зустрічати, йду по підземному переходу, дивлюся, – попереду мамуська з коляскою по сходах піднімається. І так вона надривно цю коляску по сходах за собою тягне, у дитинки тільки голова туди-сюди, клац-клац, клац-клац. Просто сили немає дивитися. Підскакую, коляску хвать. Але ж не можна, спина у мене з проблемами. Але ніяк повз пройти не можу, обов’язково треба свої чудові душевні якості проявити
Але ж, що по суті скільки ж може важити це маля? Нічого мені не станеться. Словом, хапаю коляску цю з дитиною, тільки кілька кроків зробив, відчуваю – бемц! Зараз у мене або пупок розв’яжеться, або залишки хребта в штани посипляться. Просто якийсь неймовірно важкий малюк попався. А на вигляд так і не скажеш. Зовсім ніби […]
