fbpx

Чашки, он у раковині вимийте нам кілька, – мовила невістка змахуючи крихти зі столу, прямо на підлогу, – Я вам стілець звільнила і чайник поставила. Ну вже якось розберіться тут, а я зараз дороблю роботу і повернусь, – пішла в кімнату і навіть уваги не звернула на здивоване обличчя свекрухи

– Звичайно, коли я йшла в гості до невістки, я не очікувала побачити у неї ідеально прибрану квартиру, – розповідала Галина Семенівна своїй подрузі. – Але такого я точно не могла чекати! Це вже просто уявити годі! І якісь ганчірки у передпокої, і посуд брудний навіть у коридорі, і кілька пакетів сміття біля входу. А найголовніше, що вдома сидить. Невже за весь день не знайти хвилинку, щоб хоч би підмести і винести сміття!

Невісткою Галини Семенівни була Тоня. Вона працювала фрілансером, тож весь час була вдома. Займалася написанням текстів, перекладами. Роботи завжди було дуже багато, тому що Тоня ніколи не відмовлялася заробити зайві гроші. Навіть якщо були ще замовлення у роботі, Тоня брала нові та нові тексти.

– Якщо я зараз почну відмовляти замовникам, вони надалі не пропонуватимуть мені цікаві замовлення, – говорила Тоня своїм рідним. – Тому я намагаюся брати все, що мені пропонують, щоб замовники не шукали нових виконавців. Шкода, часу у добі дуже мало, але я нікого не підведу, всі замовлення будуть зроблені вчасно. Мені мусять довіряти мої замовники.

Тоня та син Галини Семенівни живуть разом уже майже сім років. Чоловік дівчини працює в офісі. Поки що ця сім’я без дітей, але вони збирають на квартиру, тож незабаром покриють борг, а потім можна буде і про розширення сім’ї подумати.

Цього тижня у Тоні черговий аврал із замовленнями. Вона ледве встигає дійти до кухні, щоб налити свіжий окріп у чашку. Спить по дві години на день та по дві години вночі. Так «краще працює голова», як запевняє молода жінка. І можна встигнути зробити більше. Чоловік іноді каже їй, що вона чимось нагадує йому студентку під час сесії, але нічого не говорить їй за те, що вона не просто не прибирає, а ще й смітить упродовж дня так, що іноді буквально не зайти до квартири. Увечері він іноді ходить у магазин і виносить сміття, але теж так втомлюється на роботі, що іноді просто замовляють готову їжу, щоб не витрачати сили і час на готування та миття посуду.

– Не розумію, – продовжувала Галина Семенівна. – Навіть якщо вона дуже зайнята, щось там друкує цілий день. Але сміття винести – це так просто. На цей час багато не треба. А посуд. Ну, знайди ти півгодини, вимий за собою тарілку, чашку. Адже краще із чистої чашки пити, а не з брудної. І взагалі мені здається, що Тоні навіть не соромно, що в неї в будинку такий безлад. Живе у якомусь своєму світі.

Галина Семенівна зітхнула і з якоюсь тугою подивилася перед собою. Було видно, що і зараз вона представляє цю картину, як вона увійшла до квартири сина та невістки і була просто приголомшена побаченим там безладом. Сама пенсіонерка, незважаючи на свої шістдесят років без сторонньої допомоги, прибирала, готувала, в будинку її було чисто і охайно.

– Адже знала Тоня, що я до неї можу зайти, – продовжувала Галина Семенівна. – Невже складно було хоча б заради мене привести квартиру в нормальний стан? Не вперше вже стикаюся з таким ставленням. Домовилися наперед, я без дзвінка ніколи не приходжу. А тут таке! Хотіли чай попити, то який тут чай. І пити його нема з чого – всі чашки брудні.

– Може, забула чи просто багато роботи раптом з’явилося, не встигла, – обережно вставила своє слово подруга пенсіонерки.

– Точно не могла забути про мій приїзд, двічі з нею зідзвонювалися, – відповіла Галина Семенівна. – Вона просто не хотіла нічого прибирати. Навіщо? Я ж своя. А у неї робота. Вона звільнила мені місце на стільці, забрала папери зі столу і поставила чайник. А сама пішла щось там доробляти. Тож мені довелося помити кілька чашок, витерти стіл та тарілку, щоб викласти бодай печиво, яке я принесла. Сама в молодості не дуже любила прибирати, але перед візитом свекрухи завжди намивала квартиру до блиску. Якби мати мого чоловіка побачила таке безладдя? Я б розчинилась у повітрі від сорому. А нині молодь інша.

І Галина Семенівна згадала той день, коли вона вимила не пару чашок, а перемила весь посуд, підмела підлогу на кухні і в коридорі, витратила години чотири на прибирання квартири і попрощалася з Тонею, яка так і не вийшла до неї на кухню, доробляючи замовлення. А Тоня при цьому навіть не подякувала їй, бо мало звернула увагу на зміни у її квартирі.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page