fbpx
Історії з життя
Через історію подруги. Ми з чоловіком пересварилися, бо він повністю став на бік її чоловіка

А я вважаю, що жінка має наперед добре подумати, ніж вискакувати за чоловіка заміж, а потім пів життя жити в гуртожитку.

Моя подруга нещодавно дізналася, що квартира чоловіка записана на його свекруху. Надія була родом з маленького села і мріяла жити в великому місті. Коли вона вчилася у нашому місті, то просто в нього закохалася і вирішила, що залишиться в ньому назавжди. Після університету працювала та жила в педгуртожитку за великий могорич, бо знімати квартиру сама не могла.

Отож, коли на її роботі до неї почав залицятися Артем, то вона порахувала, що це чудовий варіант, бо він місцевий. А коли дізналася, що він живе у власній квартирі – питання було вирішено. Вони одружилися і вже росте чотирирічний син. Тепер надія захотіла жити в передмісті, бо планує ще одну дитину і щоб на свіжому повітрі та подалі від доріг ростити дітей. Артем був не проти, але прохопився, що квартиру вони продати не можуть, бо вона не його…

– Ти уявляєш? – обурювалася Надія, – свекруха заборонила казати мені перед весіллям, що квартира на ній! А тепер замість того аби щасливо жити за містом, я маю кланятися їй в ноги і молити аби вона дозволила продати квартиру, щоб ми купили будинок! І як я маю після цього йому довіряти?

Я була повністю на боці подруги, бо ростити дітей в місті і дихати всіма тими вихлопними газами – це треба сто разів подумати. Я сама мрію про будиночок, тільки мені світить далеко за містом з ґрунтовою дорогою і з пічним опаленням з цими цінами.

І ось я розказую це своєму Василеві, мовляв, які ж чоловіки бувають дріб’язкові, аж він мені у відповідь:

– Оце правильно свекруха зробила. Нема чого приїхати і на готове дітей настарати та командувати, що треба більшу хату, більшу машину та більше грошей. Хай сама піде і заробить, а не чуже рахує. От пожила б, як ми, в однокімнатній квартирі – я б подивився, щоб заспівала.

– А ти думаєш, мені весело в однокімнатній жити? Міг би й сам якось до кращого прагнути!

– Добре, що не на вулиці – за все треба бути вдячною, – відказав він і вже ми не говоримо тиждень.

Я вважаю, що Надія все правильно зробила – наперед продумала, на що чоловік спроможний, що має і чи зможе родину забезпечувати. А не те, що я – закохалася і все думала. Що з милим всюди рай, але це далеко не так. Людина, якщо не живе в достойних умовах, просто деградує.

You cannot copy content of this page