fbpx

Через маму мою у мене скоро сім’ї не буде. Прямо відчуваю це. Звернулись ми до неї із формальністю, звичайнісіньке собі прохання, а вона роздула це у казна-що. Ще й при чоловікові моєму такого наговорила. Звісно, він ображений. Я б свекрусі таких слів точно не простила б ніколи

Через маму мою у мене скоро сім’ї не буде. Прямо відчуваю це. Звернулись ми до неї із формальністю, звичайнісіньке собі прохання, а вона роздула це у казна-що. Ще й при чоловікові моєму такого наговорила. Звісно, він ображений. Я б свекрусі таких слів точно не простила б ніколи.

Нашому із чоловіком шлюбу п’ятнадцять років у вересні буде. Ми живемо у злагоді і взаєморозумінні. Ніколи він не давав приводу засумніватись у собі.

Ніколи і ніяк мене не образив, та що там – Олег мене на руках носить і досі. І це маючи трьох дітей і п’ятнадцять років шлюбу за спиною.

До моєї мами Олег ставиться гарно з першого ж дня. ніколи і ні в чому вона відмови не має. Ми і ремонт їй зробили у квартирі і підвозимо куди вона скаже і коли.

Олег оце вже третій місяць її возить у один зі столичних парків щоранку, бо там у неї на природі якісь курси.

Читайте також: Сестра так у трубку волала, що усі в автобусі принишкли. Сестра горланила, що я не мала права залишати маму саму і що повинна була б із нею порадитись, але я мовчки вимкнула зв’язок. Так, я вчинила не гідно по відношенню до найріднішої людини, але в мене на те були свої причини

Колись, ще як ми з Олегом стали на рушник весільний, мама нам віддала маленьку квартирку своїх батьків. То хрущівка двокімнатна на окраїні столиці поблизу промислового району. Ну дуже незручне розташування та ще й квартирка крихітна. Однак, ми були дуже щасливі. тут наші дітки двоє на світ з’явились, а нещодавно – третє. Якщо до того, ми якось із тіснотою навчились миритись. то нині просто нестерпно.

Ми з чоловіком усі роки могли чи ні а з кожної зарплатні відкладали гроші на те, аби розширити житло. З нас куми сміялись, мовляв можна було б уже давно жити краще, продати нашу і купити просторішу а кредит виплачувати. однак для нас у такі нестабільні часи кредит був неприйнятним. Мало що.

І от коли друг мого чоловіка запропонував нам придбати у них квартиру його тещі покійної у хорошому районі за адекватні гроші – ми просто стрибали від щастя. Вирішили швидко свою продати, вже й покіпця знайшли, залишилосьлиш тільки все оформити.

І тут, несподівано, проти категорично моя мама виступила. Заявила, що не хоче продавати дім своїх тата і мами. Сказала, що коли її не стане, от тоді і розпоряджатимемся житлом, як надумаємо. А потім додає у присутності мого чоловіка:

— Ти б доню, не була такою наївною. Скільки от таких випадків. Потім нову навпіл ділитимете як Олег розлучатись надумає.

Олег вийшов з кімнати одразу ж. Його наскільки вразили слова мами, що всю дорогу додому він просто мовчав. Лиш сказав, що не чекав такого до себе ставлення і нічим не заслужив.

Тепер ми з чоловіком ніяк не можемо знайти спільної мови. Він ображений і говорить, що то напевне і моя така думка. Що всі ці роки нашого шлюбу я ніколи йому не довіряла повністю. За його словами, теща, жінка у віці і сама не могла акого вигадати.

А мама? Вона мені каже, що я ще й подякую їй. Мовляв таких випадків повно і що вона мене береже цим.

Ага береже. Я скоро сама із дітьми залишусь, зате в квартирі. Ото щастя?

Скажіть, хіба це вчинок люблячої мами?

18,07,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page