Сестра так у трубку волала, що усі в автобусі принишкли. Сестра горланила, що я не мала права залишати маму саму і що повинна була б із нею порадитись, але я мовчки вимкнула зв’язок.
Так, я вчинила не гідно по відношенню до найріднішої людини, але в мене на те були свої причини.
Коли я ще до школи ходила, мама моя дізналась про свою недугу. так вийшло. що старша сестра уже в інституті навчалась, а я ніби як при мамі була, тож саме я її доглядала.
Після закінчення школи я не могла піти навчатись, адже сестра просила дати їй закінчити інститут.
Вона говорила, що по завершенні. вже коли отримає диплом, обов’язково мене замінить коло мами, а я вчитись піду.
Однак. вона вискочила заміж на четвертому курсі і одразу дізналась. що при надії. Вона дуже вибачалась, але запевнила, що одразу після появи малюка вийде на роботу і буде оплачувати доглядальницю для мами нашої, а я зможу їхати навчатись.
Однак, племінник слабким на світ з’явився і сестра ще й мені кілька биків у сарай поставила, аби я їх виростила для неї, бо грошей не вистачало їм дуже. От так я п’ятнадцять років і прожила доглядаючи маму і допомагаючи сестрі. то сина на ноги вона ставила. то квартиру виплачувала, то на навчання племіннику збирала. Про мене уже й мови не було ніякої.
Напевне, так би й жила я , якби не моя подруга. Вона після інституту в Англію поїхала на роботу, та так там і залишилась. Там у неї вже сім’я, вийшла заміж за фермера у якого працювала.
Вона коли в село приїхала дуже мене сварила. Говорила, що сестра не гідно зі мною вчиняє. і що я повинна влаштовувати нарешті і свою долю. Саме вона допомогла мені зважитись і оформивши всі документи, поїхати на роботу в Англію.
Сестрі я пробувала про свою ідею говорити, але вона сприйняла все вкрай негативно. У неї кредит на квартиру досить великий. Племінник мав з дев’ятого класу іти навчатись. мою ідею вона назвала невчасною. Ще й соромила мене, адже я маму надумала лишити у вадкому стані одну.
Тож коли я відправила їй повідомлення, що вже в Англії і що за мамою наглядає сусідка поки вона не приїде, сестра мало мені динамик телефону не посадила, так горланила. я вимкнула зв’язок, одягла жилет і пішла зрізати спаржу.
Можливо я буду мати гріх за свій учинок, але нині я дуже щаслива.
Хіба я не заслужила на краплинку щастя за ці роки? Хіба не маю права просто жити?
Анна Р.
Головна картинка ілюстративна.
