Тепер плач Ярославни на мурі – кому я потрібна в тридцять років? А був би штамп, хоча б щось залишилося за сім років шлюбу…
Ось яку історію Марічка тепер всім розповідає:
«Мій коханий чоловік після семи років стосунків заявив, що мені пора знайти іншого чоловіка. А я довірилася йому, він мене переконав, що він єдиний, що мене ніколи не залишить. Я не вірю в це розставання, моє серце цього не приймає, я не вмію жити без нього. Я боюся тепер звикати до людей, полюбити когось, тому що знаю, до чого це призводить».
А коли я почала говорити, що все до цього і йшло, тому що в РАЦС топати він з нею не хотів і дітей теж, вона заявила, що не вірить в штамп, і що йдуть від усіх, навіть від законних дружин з дітьми. Ну, ну, чоловіча локшина в дії.
Але я впевнена абсолютно в іншому, якби Марічка вчасно мізки включила, якщо вони там є, звичайно, – дивись, зараз б не скиталас в пошуках співчуття і не тулилася б з маман в одній кімнатці. Тому що штамп – це показник того, що чоловік любить і поважає жінку, і бачить її матір’ю своїх дітей.
А тут за фактом виходить, що коханий і неповторний просто її використовував багато років, а потім коли у неї віковий годинник зацокав, знайшов молодшу. Язиком чесати – не мішки носити, чого б і не заспівати пісень про свою неземну любов, якщо знаходяться наївні, яким досить лише пісень.
Тому квартиру, в якій вони жили і котру виплачували частинами за неї з загального бюджету, цей мудрець, звичайно, залишив собі. Вона його власність, а Марічка в тридцатник з порожніми валізами і гаманцем до мами вирушила.
А от не слухала б чоловічу казочку про штамп і наполягла б на своєму тоді, – або цей стрибунець зараз би сидів тихо на дивані і нікуди не рипався, або відразу б ще тоді злився. А так сім років молодості співмешканцю під хвіст. Сім років!
Так і хочеться сказати, ну панянки, де ваша “думалка”?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
