Чесно кажучи, я й сама до цього дійшла не одразу. Але тепер знаю: часом, аби щось змінити, треба просто зупинитися. Так би я й тягла свого воза донині, якби одного дня не кинула все як було.
Того дня, як зазвичай, Паша ліг на диван і лежав. Його рука звисала з дивану, а на екрані телевізора миготіли яскраві картинки якогось серіалу.
Він знову був у своєму звичному стані — не те щоб повністю байдужому, але такому, що зводив всі його амбіції до мінімуму. Знову безробітний і розчарований.
З минулої роботи він пішов, бо там, як і скрізь до цього, не розгледіли його талантів. Щоправда, ніхто так і не пояснив мені і їм, власне, у чому ці таланти полягали.
Марія, моя подруга, не раз попереджала мене:
— Анно, ти ж розумієш, що він просто зручно влаштувався? — говорила сидячи у нас на кухні, обережно помішуючи чай. — Я теж через це пройшла. Трималася за стабільну роботу, оплачувала житло, продукти, навіть його хобі. А він все говорив, що ось-ось знайде «щось достойне». І хвалив мене перед друзями, ніби я його скарб найбільший. І знаєш що? Згодом я зрозуміла: він просто у лотерею виграв одружившись. Я була у нашій сім’ї годувальницею, а він от так собі чоловік і все.
Я тоді засміялася і відмахнулася. Паша ж був зовсім інший, думала я. Він і у квартирі міг поприбирати, і їсти приготувати, якщо просила.
Але з часом я почала помічати, що весь тягар повсякденної роботи насправді лежить на мені. Я забезпечувала нас, дбала про хліб насущний, вирішувала проблеми. А він лише скаржився на несправедливість світу.
Одного вечора, повернувшись із роботи, я вирішила, що більше не хочу так жити. Я лягла на диван поруч із Пашею, розгорнула книгу і мовчки почала читати.
Його очі округлилися від несподіванки. Він не звик, що я хоч на хвилину от так присідаю. Та й книга та придбана три роки тому і досі не прочитана, бо ж я часу не мала її читати.
А коли: на роботу, потім удома повно роботи. Та ще ж і підробіток брала, бо ж жити треба було на щось:
— Ти здорова? Можливо, щось трапилось — запитав мій чоловік стурбовано.
— Ні, просто втомилася, — відповіла я. — Хочу трохи відпочити.
Це був тільки початок. Наступного ранку я залишилася в ліжку довше, ніж зазвичай. Паша нервово заглянув до спальні.
— Аня, ти запізнюєшся!
Я ледве стримала усмішку.
— Паша, мене вчора скоротили, — сказала я, зітхаючи. — Несподівано, навіть для мене. Мені треба трохи оговтатися. Ти можеш зробити нам сніданок?
Його обличчя змінилося. Спочатку здавалося, що він навіть розгубився.
— Звичайно, люба. Ти відпочивай. Я щось придумаю.
Так минув тиждень. Ми нічого абсолютно не робили, жили, як двоє лінивців. Жодних планів, жодних амбіцій. День до вечора і так знову. Я вже нервувати почала, бо ж у мене відпустка усього на два тижні була.
Але я мужньо тримала обличчя і відступати наміру не мала. Ту сцену я мала розіграти до самого кінця і зрозуміти, як нам жити далі. Вірніше мені.
І ось одного дня, коли прийшов час платити кредит, Паша нарешті заговорив:
— Слухай, Ань, треба щось робити. НАМ потрібно шукати нову роботу.
— Серйозно? — промовила я, невинно кліпаючи очима. — Але я ще досі не повернулась і норму. Ти ж розумієш, наскільки мені важко морально? Мене от так просто звільнили. Вони не цінували мене, не підтримували моїх починань. Я душу в ту роботу вклала, скільки проектів вивезла на плечах, а вони.
Я не знала, як він відреагує. Але мій Паша раптом почав діяти. Через тиждень він влаштувався таки на роботу. Більш того, погодився на скромніший оклад, ніж шукав собі роками. І це була не якась тимчасова посада, а справжнє перспективне місце.
А потім мій Павло почав шукати підробіток. Не тимчасове щось, а так, аби і гроші приносило і стабільно і на довго. Навіть для мене підшукав досить хорошу посаду. Я таки звільнилась із попередньої роботи.
І знаєте, що я вам скажу? Уже рік як мій чоловік працює і не скаржиться. Тепер він годує нас і забезпечує. Я відступила, а до нього раптом дійшло, що ніхто крім нього того і не зробить.
Для себе я вирішила: якщо чоловік чоловік поводиться от так, то варто поводитись точно так само і він обов’язково зміниться на краще.
Ну от скажіть, хіба ж не так?
Головна картинка ілюстративна.
