У мене онука є єдина поки. Нікусі вісім років, вона у нас другокласниця. Навчається вдома, але учениця з неї прекрасна – тільки хороші оцінки. та й старанна ж яка.
І ось позавчора був їй день народження. Ми з чоловіком порадились і вирішили її порадувати Зупинили вибір на мобільному телефоні. Все-таки досить маминим користуватись, хай має свій.
Дуже довго обирали, зупинили вибір на одній відомій моделі. Телефон не дешевий, не стара модель з кнопками без камери, а сучасний гаджет. Аби порадувати улюблену онучку виклали більше восьми тисяч і пішли вітати щасливі у передчутті її радості.
— Мама! -заволала Ніка, щойно зняла обгортку з коробки телефону. – Що це таке? Я ж айфон хотіла! – І плачучи втекла до себе в кімнату.
Ми стоїмо з чоловіком ні в сих ні в тих. економила, складали гроші, витратились, а тут така реакція.
— Тату, мам, а спитати у мене складно було? – говорить невдоволено донька, – Звісно, це модель непогана, але що з ним робити? Навіть не знаю, як її вмовляти, щоби залишити його.
Чесно, я отетеріла. Стояла і кліпала роззираючись довкола. А чи до тієї хати я потрапила? Відколи у нас тут панство проживає і має кошти на дорогезний телефон для дитини? А за вікно хтось визирав, час нині який?
Ото як було, так ми з чоловіком розвернулись і пішли додому. Телефон наступного ж дня до магазину повернули, добре, що нічого з ним не робили, як узяли, так і принесли.
А донька прийшла через три дні невдоволена така.
— Я Ніку вмовила, давайте вже хоч той уже!
Бачили б ви її обличчя, коли я сказала, що повернула його в магазин. Образилась несказанно. мовляв ми день народження онуці зіпсували і думаємо тільки про себе.
— От скажіть, ви що не могли уже той айфон, хоч найдешевший купити. У вас так онуків багато. Ви ж тільки зерно продали, гроші знову на купку поклали, так? А Ніка буз подарунка лишилась? Як так?
От і я тепер не розумію як так? Не розмовляють тепер з нами, бачте не вгодили.
А я не шкодую ні про що. От хіба я не права?
Лідія К.
