fbpx

Чоловік говорив і я розуміла, що він підтверджує все те, що мені «добрі люди» нашептали. Тепер питання чи виходити за нього заміж постало з новою силою

Отже, мені п’ятдесят років і зібралася я заміж. Одразу одні мої родичі почали говорити, мовляв, нащо тобі того треба, інші підтримували, але теж з тим, що ти робиш помилку, але маєш на це право.

Якщо так глянути на моє життя, то я практично п’ятнадцять років живу сама, як розійшлася з чоловіком, то так більше й не хотіла ніяких стосунків. Жила заради дітей, заради їхніх успіхів, їхніх інтересів, а потім стала в один момент не потрібною.

У них свої родини, у них нема на мене часу, зайняті собою та своїм дозвіллям. І отак я задумалася над тим, що не погано було б мати поруч з собою людину відповідальну та акуратну. Не кажу про якесь кохання, але, щоб в повазі і вірності зустріти старість.

І от звела мене доля з Романом, він вже рік як був удівець і теж шукав жінку, з якою було б зручно жити, і отак вже ми зустрічаємося та приглядаємося, я до нього приходжу і одних таких відвідин мене перестріла сусідка і розповіла таке, що я не знала що й робити.

– До Романа приглядаєшся… Ага, ну дивися, аби не було тобі так, як небіжці Олі, теж душі в ньому не чула, а виявилося он як…

І сусідка, яка назвалася подругою Ольги й почала розповідати, що дружили вони років тридцять, бо одна сходова площадка, бігали одна до одної по сіль-борошно і виливали душу.

Ольга дуже любила Романа і знала, що він до неї дуже прохолодний, бо любив зовсім іншу дівчину, яка його не дочекалася з служби, от він Ольгу й посватав.

– Дітей Роман любив, все в родину, тут вже казати нема що, але от з Ольгою він вів себе так, наче зі знайомою, ніякої теплоти, усмішки, жарту…

Поки Ольга була молода, то ще вірила, що своєю любов’ю розтопить його серце, а далі пішли діти і вона теж зрозуміла, що вони єдині від кого вона отримає теплоту і любов, тому сама їх просто обожнювала. І так вони прожили всі ці роки.

– А потім виявилося, що та перша дівчина вернулася в наше місто і сама розлучена і почав Роман до неї ходити!, – продовжувала сусідка, – Ольга дуже з того приводу переживала, адже діти вже виросли, онуків не було, а квартира ж Романова, може її в будь-який моменти попросити.

І ось жінка так на тому всьому зациклилася, що й пропустила той момент, коли треба було вчасно звернутися до фахівців.

Я дуже задумалася над тим, що Роман шукає собі іншу жінку, а не вертається до тієї першої любові і вирішила прямо спитати.

– Зрозумів, ти з Любою говорила… Знав, що рано чи пізно це вилізе. Так, вона правду каже, я не цінував Ольгу і думав все життя, що якби моя Таня розійшлася з чоловіком, то я б все кинув і полетів до неї на край світу…

І така нагода трапилася два роки тому – Таня приїхала в місто і чутки про це пішли між однокласниками. Роман взяв торт, квіти і пішов до Тетяни.

– Вона була така, як колись і у нас все знову завертілося. Я був такий щасливий, вирішив, що покину Ольгу, навіть, місяць в Тані жив. Але потім все як почало вилазити з Тані, і її характер, і звички, які я не знав і знати не хотів. Дуже швидко полуда спала з очей. Вернувся я до Ольги, а вона вже нездужала. Всюди я її возив, де лиш чув, що можуть помогти, що просив простити мене… На Таню тепер не можу й дивитися, хоч вже вона мені проходу не дає, хочу прожити з кимось, хто просто буде поруч і зрозуміє…

Отака історія і наче все зрозуміло. Але от чи варто мені з ним своє життя зв’язувати? Що б ви порадили?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page