Ми з Ігорем зійшлися майже десять років тому. І він і я після першого невдалого шлюбу. У мене підростав син, він дітей не мав і казав, що й не стане татом ніколи, тому і розлучився. Однак, у нашому житті сталось диво – після десяти років спільного життя на світ з’явилась наша маленька принцеса, що як дві краплі води схожа на свого татуся.
Я теж була дуже рада появі донечки, але радості родини чоловіка мені не зрозуміти, адже вони мають трьох дітей і лиш у мого чоловіка знайшлася доня, у сестри і у брата їх немає і бути не може.
Хресною стала сестра чоловіка Надія. Вона з першого ж дня оточила нашу доню такою увагою і трепетною опікою. що я не могла без сліз радості на це дивитись. Щодня забігала після роботи, пограється трішки, якусь милу іграшку принесе, або смішну одяганку. З її легкої руки у нас ціла коробка бантиків, резиночок, пов’язочок.
Ішов час і я стала розуміти, що Надія вже переборщує. Вона на себе стільки не витрачала, як на малу нашу. Причому, сина мого вона ніби і не помічала. Принесе дівчинці платтячко. а до старшого може і не привітатись, навіть. Або купить щось смачненьке, але так, що там стане лиш одній дитині.
З одного боку я вдячна була, а з іншого вже починало усе це напружувати і дуже. Шафа у дочки вже не закривається. Іграшки складати нема де. Ми практично нічого дитині не купуємо, адже у цьому немає потреби. Все це напружує, але чоловік нічого такого в цьому не бачить. Мовляв, нехай далі купують все, яка різниця?
На рік доньки Надя влаштувала таке свято, що я за рік стільки не зароблю, аби оплатити те все. Подарувала шикарний подарунок, а на самому святі, вона малу з рук не спускала і все “донечкою” називала.Всі веселились окрім сина мого. Йому десять, і він вже розуміє, яка між ним і сестрою величезна різниця у сім’ї.
Мама моя поглянувши на це все лиш головою похитала і сказала, що так не можна і це вже занадто. Додала, що скоро Надя уже й рідну маму замінить. адже її можливості переважають наші в кілька разів. Порадила мені тримати родину чоловіка на відстані витягнутої руки.
З одного боку, я розумію чому вони всі так поводяться і в душі радію. що донька моя улюблениця родини, а з іншого слова матері спокою не дають. Невже і справді потрібно все це припиняти?
28,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
