Мені зараз 38, чоловікові Миронові -40. Одружені понад вісімнадцять років. Виховуємо двох дітей.
Завжди жили гарно, дружно, мали гарних друзів – сімейну пару, чоловік займався бізнесом, я деякий час сиділа вдома з дітьми, потім вийшла працювати.
Два роки тому Мирона знайшов собі, так би мовити, компаньйонів і все наше життя змінилося.
Він сказав, що прозрів, що весь цей час ми жили неправильно і почав пропадати з друзям.
Зараз він приходить додому, коли ми вже спимо. Повноцінно бачимося іноді на вихідні. Син дуже сумує, постійно запитує де тато, йому одинадцять. А чоловік відповідає, що діти – це спосіб утримати чоловіка, хоча і хоче ще дитину.
Майже не спілкуємося – каже нема спільних тем для обговорення, на якусь пояснювальну розмову не йде.
Я вже ніби звикла, займаюся дітьми, собою. Але що ж буде далі, якщо ми зараз уже як чужі. Хоча я його ще кохаю і те, що він мені вірний знаю точно.
Допоможіть, будь ласка, порадою.
