Так, я пускала колишнього чоловіка додому, але ж не з такими намірами, як він собі придумав. А зараз сидить на кухні і мені на годинник показує, мовляв, де ти ходиш, а мені ж і хочеться сказати де, але щастя своє сполохнути не хочу.
Я повторила долю багатьох жінок: надто розчинилася в дітях, чоловікові, стала такою догідливою, що аж непомітною. Чоловік не помітив мене, коли я стояла на вокзалі, щоб зустріти його з відрядження, сюрприз йому такий робила. А він зробив мені – вів за руку жінку, що була при надії.
Побачив мене, то аж застив, а я просто втекла геть. Добре, що діти були в моєї мами, я ж сюрприз готувала, стіл накрила, свічки запалила, одяг собі купила новий. Думала так наші стосунки трохи урізноманітню…
За ці шістнадцять років ми стали один для одного звичними і зручними. Але й мені хотілося аби й погляди вернулися, ті, які були на початках, щоб йшли по вулиці і трималися за руки, а не за крок один від одного.
Хотілося аби Ігор говорив мені, що я його єдина і кохана жінка, що я найкраща у світі і він буде завжди поруч зі мною, щоб в житті не було.
Ділили ми майно, далі діти були ображені на батька і не хотіли з ним бачитися, далі Ігор прийшов проситися назад.
– Це не моя дитина, вона мене ошукала.
– Яка несподіванка, – тільки й скривилася я, бо вже мені було геть не до Ігоря і його мелодрами.
По-правді, тоді я геть не встигала нічого зробити, бо і дітей треба зі школи привести, відвезти на гурток, нагодувати, уроки перевірити, і ще тисяча справ від прання, до миття взуття на ранок.
А я вже тоді вирішила, що маю будувати кар’єру, а для цього треба мати додаткові навики. Вирішила почати з водіння, тому вчила теорію і готувалася до практики.
Тому прихід Ігоря був мені дуже навіть на руку, бо він так хотів загладити свою провину, що й їсти готував, все купував, що треба, уроки робив і посуд мив. То чого я маю від такого відмовлятися?
І я отак потроху пускала чоловіка назад, що він вже й почав у нас ночувати.
– Якби ти залишив був нам квартиру, як порядний чоловік, – казала я йому, – то не спав би в дитячій на підлозі.
Це я так реагувала на спробу чоловіка вернутися в мою спальню. Я ж нічого не забула.
Ігор терпляче чекав, а далі запропонував переїхати на орендовану квартиру, а мою здавати.
– Якщо будеш за орендовану платити. То чом би й ні, – відказала я і ми переїхали на більшу квартиру.
Стало ще краще всім.
Я була вільна жінка, в якої діти доглянуті, квартира оплачена, то пора й про себе подумати. Я себе привела в порядок, що на голові, що в голові і якось стало все дуже просто в житті, просто живи і радій тому, що маєш.
І не думайте, що мій любий чоловік вірно мене чекав, я ж знаю, що він ходив до колишньої, від нього аж несло її парфумами, вона це спеціально, певно, робила.
А до мене, ще молодої сорокарічної жінки, почали й інші чоловіки залицятися, а я жінка м’яка, відмовити не змогла. І так я зустрічаюся з хорошим чоловіком, поки у нас все на такому цукерковому рівні, тому не можу щось точно сказати на перед. Може, будемо жити довго і щасливо, а може й через день розбіжимося.
Ігор де грає цю роль, нездійсненої надії чи як це назвати, мовляв, не смій нікуди з хати ходити, ти ж мати моїх дітей!
А я ж не буду йому говорити, що я з ним доти, доки мені це вигідно, а як тільки все стане ясно в цих стосунках, то я забираю дітей і переїжджаю до коханого або будемо орендувати цю ж квартиру, а Ігор піде до своєї. Варіантів для розвитку подій багато.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
